оцінювати

ОЦІ́НЮВАТИ кого, що (визначати вартість кого-, чого-небудь), ЦІНУВА́ТИ, ЦІНИ́ТИ, РОЗЦІ́НЮВАТИ, ОТАКСО́ВУВАТИ, ПРИМІРЯ́ТИСЯ, ПРИМІ́РЮВАТИСЯ до кого-чого (визначаючи придатність, цінність). — Док.: оцінити, оцінува́ти, поцінува́ти розм. поціни́ти розм. розціни́ти, отаксува́ти, примі́ритися. Пошкодований господар... водив очима по загонах, оцінюючи руїну, яку заподіяли йому зухвалі вуличники (І. Франко); Жандарм перечитав папірець, і оглядів нас поглядом людини, що цінувала вартість худоби (О. Досвітній); (Олена:) Поцінували (збирачі податків) телицю, ось-ось і до скрині доберуться (М. Кропивницький); І цінили того плуга і ціну писали: Скрізь від тисячі червоних Менше не давали (С. Руданський); Нехай прийде (війт) зараз отаксувати шкоду (Лесь Мартович); Шкапонд оглядає Романа, примірюється до нього (М. Стельмах).

ПЕРЕПИ́СУВАТИ (робити опис для обліку, а також при накладанні арешту на майно), ОПИ́СУВАТИ, СПИ́СУВАТИ, ОЦІ́НЮВАТИ, ЦІНУВА́ТИ, ЦІНИ́ТИ (визначаючи вартість). — Док.: переписа́ти, описа́ти, списа́ти, оціни́ти, оцінува́ти, поцінувати розм. поціни́ти розм. Саме тоді в нашому селі переписували коні, фургони, упряж тощо (І. Микитенко); (Зборщик:) Ну що ж, мабуть, прийдеться описувати та цінувати? (М. Кропивницький); Вона вештається з блокнотом і олівцем у руках по кімнатах, неначе збирається списувати меблі (Ірина Вільде); З кріпаків правили викупні. Кріпаки не хотіли платити. Давай їх худібчину цінувати та спродувати (Панас Мирний); (Матрона:) Поцінують усю худобу, все пропаде (І. Франко).

ЦІНУВА́ТИ (давати оцінку кому-, чому-небудь, визнавати значення когось, чогось), ЦІНИ́ТИ, ОЦІ́НЮВАТИ, ПОВАЖА́ТИ. — Док.: оціни́ти. Вона вміла цінувати гумор (М. Чабанівський); Дуже цінив Ізваров молоду дружину за її ясний розум (А. Шиян); Колеги, здавалось, належно оцінюють вольовитість молодої вчительки (О. Гончар); Ваші вірші я дуже поважаю (А. Кримський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оцінювати — оці́нювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. оцінювати — ОЦІНЮВАТИ – РОЗЦІНЮВАТИ Оцінювати, -юю, -юєш, оцінити, -іню, -іниш. 1. Визначати вартість, ціну чогось: оцінювати (оцінити) майно. 2. перен. Літературне слововживання
  3. оцінювати — Визначати <�складати, класти> ціну; (визначати таксу) таксувати; (себе) знати собі ціну; (стан) характеризувати, давати оцінку; (шанси) виважувати; (твір) рецензувати; (акції) ек. квотувати, сов. котирувати. Словник синонімів Караванського
  4. оцінювати — -юю, -юєш, недок., оцінити, оціню, оціниш і оцінувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Призначати ціну чому-небудь, визначати вартість чогось. Оцінювати (оцінити, оцінувати) голову чию — призначати винагороду за спіймання кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. оцінювати — ОЦІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЦІНИ́ТИ, оціню́, оці́ниш і ОЦІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що. 1. Визначати ціну кому-, чому-небудь, вартість когось або чогось. Словник української мови у 20 томах
  6. оцінювати — Оці́нювати, -нюю, -нюєш, -нює Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. оцінювати — ОЦІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЦІНИ́ТИ, оціню́, оці́ниш і ОЦІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Призначати ціну чому-небудь, визначати вартість чогось. Посипались питання практичного характеру.. — Як же буде з тим, що тепер у нас?... Словник української мови в 11 томах