оцінювати

ОЦІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЦІНИ́ТИ, оціню́, оці́ниш і ОЦІНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що.

1. Визначати ціну кому-, чому-небудь, вартість когось або чогось.

Приїхав становий, узяли її теличку, оцінували й продали різникові (Панас Мирний);

Посипались питання практичного характеру .. – Як же буде з тим, що тепер у нас? – Хто оцінюватиме наші теперішні хати і все інше? (Мирослав Ірчан);

Валову продукцію оцінюють за плановою собівартістю (з наук. літ.).

2. Визначати якості, цінність, достоїнства і т. ін. кого-, чого-небудь.

Оболонська по-селянському, всебічно оцінювала невістку. Вона і красива, вона і здорова, і розумна, і роботяща (Ю. Збанацький);

Чубенко тримав у руці ковану з заліза троянду, оцінював її оком середньовічного цехового майстра (Ю. Яновський);

Присутні знали, що Сапіга одержав орден у фінську війну .. Але всього цього тепер, в окупації, було мало для того, щоб оцінити людину (О. Гончар);

– Я була б дуже щаслива, якби дорога начальниця побачила його, оцінувала й дала мені пораду (І. Нечуй-Левицький);

// Складати уявлення, робити висновок про кого-, що-небудь, визначати суть, характер, значення, роль і т. ін. чогось.

Семен Григорович звик кожну річ і кожне явище оцінювати всебічно, з усіх поглядів (Л. Дмитерко);

Брянський одразу розгадав маневр противника й оцінив усю глибину небезпеки (О. Гончар);

Він полюбив їх [слова], оцінував їхню роль й перейнявся до них пошаною (В. Підмогильний);

Саїд і без слів повнотою оцінував той погляд (Іван Ле);

// Усвідомлювати, визнавати достоїнства, позитивні якості, цінність і т. ін. кого-, чого-небудь.

[Федон:] Він [Меценат] таки знавець великий, справжній! Адже й тебе він перший оцінив (Леся Українка);

Діти зразу ж оцінили твердий характер хлопця і його рішучість (І. Багмут);

– Келію оглянули? Ви вповні оціните її узимку, коли ліс буде голий (Г. Колісник);

Не пізнавши зла, не оціниш добра! (Б. Антоненко-Давидович);

[Карпо:] Спасибі, що оцінувала мою працю (І. Карпенко-Карий).

(1) Оці́нювати / оціни́ти (оцінува́ти) го́лову чию – призначати винагороду за надання допомоги в чому-небудь.

[Пшесмицький:] Так, я хотів тебе вбити і .. оцінив твою голову у 10 000! (П. Тичина);

[Олізар:] Вчора у городі збирався сеймик, оцінували вже там твою голову, мій друже (С. Васильченко).