ящір
ЯЩІР – ЯЩУР
Ящір, ящера. 1. Ссавець з подовженим тілом, укритий зроговілими пластинками. 2. Вимерлий плазун.
Ящур, -у. Гостра інфекційна хвороба парнокопитих тварин і людини.
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ящір — ящера, ч., мн. ящери, -ів, зоол. 1》 Ссавець із подовженим тілом, вкритим зроговілими пластинками, довгим хвостом, невеликою головою, короткими лапами і міцними кігтями; поширений в Африці та Азії. 2》 заст. Назва вимерлих плазунів і земноводних. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ящір — Я́ЩІР, я́щера, ч., зоол. 1. Ссавець з подовженим тілом, вкритим зроговілими пластинками, довгим хвостом, невеликою головою, короткими лапами і міцними кігтями; поширений в Африці та Азії. 2. мн., зоол. Словник української мови у 20 томах
- ящір — я́щір іменник чоловічого роду, істота тварина Орфографічний словник української мови
- ящір — Я́ЩІР, я́щера, ч., зоол. 1. Ссавець з подовженим тілом, вкритим зроговілими пластинками, довгим хвостом, невеликою головою, короткими лапами і міцними кігтями; поширений в Африці та Азії. 2. заст. Назва вимерлих плазунів і земноводних. Словник української мови в 11 томах