1. Словник української мови в 11 томах

ящір

Я́ЩІР, я́щера, ч., зоол.

1. Ссавець з подовженим тілом, вкритим зроговілими пластинками, довгим хвостом, невеликою головою, короткими лапами і міцними кігтями; поширений в Африці та Азії.

2. заст. Назва вимерлих плазунів і земноводних.

Найбільшим серед динозаврів [наприкінці мезозойської ери] був травоїдний ящір диплодок, що пересувався на чотирьох ногах і мав від голови до кінчика хвоста двадцять п’ять метрів довжини (Наука.., 3, 1973, 38);

Одна за одною запалали німецькі «пантери». З довгими жерлами гармат вони скидались на ящерів прадавньої ери (Донч., VI, 1957, 200).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ящір — ЯЩІР – ЯЩУР Ящір, ящера. 1. Ссавець з подовженим тілом, укритий зроговілими пластинками. 2. Вимерлий плазун. Ящур, -у. Гостра інфекційна хвороба парнокопитих тварин і людини. Літературне слововживання
  2. ящір — ящера, ч., мн. ящери, -ів, зоол. 1》 Ссавець із подовженим тілом, вкритим зроговілими пластинками, довгим хвостом, невеликою головою, короткими лапами і міцними кігтями; поширений в Африці та Азії. 2》 заст. Назва вимерлих плазунів і земноводних. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ящір — Я́ЩІР, я́щера, ч., зоол. 1. Ссавець з подовженим тілом, вкритим зроговілими пластинками, довгим хвостом, невеликою головою, короткими лапами і міцними кігтями; поширений в Африці та Азії. 2. мн., зоол. Словник української мови у 20 томах
  4. ящір — я́щір іменник чоловічого роду, істота тварина Орфографічний словник української мови