1. Українська літературна енциклопедія

молитва

моли́тва

• молитва

1) Невід'ємна частина реліг. культу, реалізована переважно у формі звертання індивіда або колективу до природних і надприродних сил з різноманітними проханнями (як духовного, так і матеріального характеру). Відбиває рівень розвитку масової й особистісної свідомості в межах певної релігії.

2) Літ. жанр, що є відгалуженням медитативної лірики (див. Медитація). Тип М., характерний для середньовіч. і новітньої європ. поезії, склався в основному під впливом бібл. (див. Біблія) традиції, відбитої, зокрема, в М. Ієремії, Ісуса Христа, ряді текстів Книги Псалмів тощо. Літ. М. теж генетично пов'язана з такими жанрами христ. літургії як псалом, кант, гімн, єктенія (назва групи молитовних прохань) і т. п. Поряд з церк.-літург. та літ. молитвами побутували також апокрифічні М., складені за зразком літургійних з використанням елементів нар. вірувань, заговорів, заклинань. В Україні ці М. збереглися у фольклор. традиції, чимало — у рукописних пам'ятках 17 — 18 ст. Найпоширенішими серед апокриф. М. є М.-заговори від лихоманок. Вони справили певний вплив на розвиток літ. М. (напр., елементи апокриф. М. є в Плачі Ярославни із "Слова о полку Ігоревім"). Чільним у М. є психол.-художнє відображення мотивів сповідальності, духовного єднання з Абсолютом тощо; важливими композиційно-змістовими елементами — благодаріння й славослів'я. Літ. М. розвивалася шляхом збагачення відбитого в ній емоц.-психол. стану лірич. суб'єкта, саме ж звертання до Бога нерідко набувало риторичного характеру — напр., "Молитва" ("Всевишній! Я Тобі молюся") П. Куліша. Органічними для літ. М. є також соціально-політ. і нац.-визв. мотиви ("Молитва" Т. Шевченка; стилізованою М. також є гімн "Боже, Великий, Єдиний" О. Кониського). В укр. поезії жанр М. побутує з кін. 16 ст., не втрачаючи актуальності до сьогодні. Високомистецькі зразки літ. М. є серед творів Л. Костенко ("Вибране". К., 1989), Д. Павличка ("Гранослов". К., 1968) та ін. Жанр М. продуктивний у творчості К. Мотрич ("Молитва до мови", "Молитва до убієнних голодом", "Молитва до України", всі. — 1991), поетів укр. зарубіжжя. Багато М. увійшло до "Хрестоматії української релігійної літератури" (кн. 1. Поезія. Мюнхен — Лондон, 1988), упорядкованої І. Качуровським.

♦ Вид.: Український православний молитовник. К., 1992.

■ Літ.: Никольский А. Молитвослов с замечаниями о важности молитв, о происхождении их и церковном употреблении. М., 1884; Івакін Ю. О. "Молитва". В кн.: Івакін Ю. О. Коментар до "Кобзаря" Шевченка. Поезії 1847 — 1861 pp. K., 1968; Бондар М. П. Поезія пошевченківської епохи. Система жанрів. К., 1986.

І. П. Бетко.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. молитва — моли́тва іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири моли́тви Орфографічний словник української мови
  2. молитва — Поетичний твip на бiблiйнi, житiйнi теми. Виникла на основi пеpвiсних магiчних заклинань i замовлянь, пpохань, звеpнень до вищих сил, стала атpибутом культiв i обpядiв. Побудована на вipi в магiчну силу слова: “Отче наш”. Словник стилістичних термінів
  3. молитва — (дія) моління; (щоденна) отченаш; П. нотація, догана, мораль. Словник синонімів Караванського
  4. молитва — Усталена словесна формула, змістом якої є звернення до Господа Бога, Пресвятої Богородиці та святих із проханням чи подякою або прославлення священних осіб і подій Словник церковно-обрядової термінології
  5. молитва — див. ворожіння Словник синонімів Вусика
  6. молитва — [молитва] -вие, д. і м. -в'і, мн. молиетви, молиетоў дв'і молитвие Орфоепічний словник української мови
  7. молитва — -и, ж. 1》 Дія за знач. молитися 1); моління. 2》 Установлений текст, який промовляється, виголошується віруючими під час звернення до Бога, до святих. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. молитва — МОЛИ́ТВА, и, ж. 1. Дія за знач. моли́тися 1; моління. Інші знов радили зійтись до синагоги і в молитвах провести ніч (М. Коцюбинський); Пройшла вечірня молитва й перевірка. Казарма помалу стала затихати (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
  9. молитва — Богові молись, а до берега гребись. Проси Бога о поміч, але рук не закладай. З молитвою на устах, а з роботою у руках ніде не загинеш. Віра в силу молитви та праці. Молитва ломить залізо. Молитва дає сили поконати найбільші перешкоди. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. молитва — осн. (поруч з жертвою) акт релігійного культу, метою якого є встановлення людиною контакту з Богом, який їй являється; м. висловлюється словом, мовчанням, жестом, позою тіла; відрізняється м. спільна (публічна) і... Універсальний словник-енциклопедія
  11. молитва — чита́ти (вичи́тувати) / прочита́ти (ви́читати) моли́тву кому і без додатка. Дорікати кому-небудь, лаяти, сварити когось. (Храпко:) А то все що на шармака воно (добро) доводиться (дістається), нетруджена копійка до рук доходить!... Фразеологічний словник української мови
  12. молитва — МОЛИ́ТВА (установлений текст, звернений до Бога, до святих); ПСАЛО́М (релігійна пісня, що як складова частина входить у Псалтир); ЛІТА́НІЯ (у католиків); ОТЧЕНА́Ш (у віруючих християн); ВІДХІДНА́ (над тим, хто помирає). Словник синонімів української мови
  13. молитва — Моли́тва, -ви; -ли́тви́, молито́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. молитва — МОЛИ́ТВА, и, ж. 1. Дія за знач. моли́тися 1; моління. Інші знов радили зійтись до синагоги і в молитвах провести ніч (Коцюб., II, 1955, 175); Пройшла вечірня молитва й перевірка. Казарма помалу стала затихати (Тулуб, В степу.., 1964, 130). Словник української мови в 11 томах
  15. молитва — Молитва, -ви ж. Молитва. Се то отцева молитва й материна нас видимо карає. Дума. Аж ось за отцевські й материнські молитви дав їм Бог і дочечку. Кв. І. 5. вичитати молитву. Пожурить, побранить. Я ж тобі дома вичитаю молитву! Левиц. І. ум. моли́твочка. МВ. (КС. 1902. X. 156. молитовка. Словник української мови Грінченка