1. Приповідки або українсько-народня філософія

молитва

Богові молись, а до берега гребись.

Проси Бога о поміч, але рук не закладай.

З молитвою на устах, а з роботою у руках ніде не загинеш.

Віра в силу молитви та праці.

Молитва ломить залізо.

Молитва дає сили поконати найбільші перешкоди.

Молитву відмовляє, а про шахрайство думає.

Про лицемірного, що удає побожного, а думає, як ошукати.

Бога молить, а хлопа неволить.

Хоч і молиться, а знущається.

Хто не вміє молитися, хай на море йде вчитися.

Бурі кидаючі кораблем, наводять страх, що кінець життя близько, в тім страху з чуттям просять Бога о поміч.

Яке моління, таке й спасіння.

Як робимо, таку й користь дістаємо.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. молитва — моли́тва іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири моли́тви Орфографічний словник української мови
  2. молитва — Поетичний твip на бiблiйнi, житiйнi теми. Виникла на основi пеpвiсних магiчних заклинань i замовлянь, пpохань, звеpнень до вищих сил, стала атpибутом культiв i обpядiв. Побудована на вipi в магiчну силу слова: “Отче наш”. Словник стилістичних термінів
  3. молитва — (дія) моління; (щоденна) отченаш; П. нотація, догана, мораль. Словник синонімів Караванського
  4. молитва — Усталена словесна формула, змістом якої є звернення до Господа Бога, Пресвятої Богородиці та святих із проханням чи подякою або прославлення священних осіб і подій Словник церковно-обрядової термінології
  5. молитва — див. ворожіння Словник синонімів Вусика
  6. молитва — [молитва] -вие, д. і м. -в'і, мн. молиетви, молиетоў дв'і молитвие Орфоепічний словник української мови
  7. молитва — -и, ж. 1》 Дія за знач. молитися 1); моління. 2》 Установлений текст, який промовляється, виголошується віруючими під час звернення до Бога, до святих. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. молитва — МОЛИ́ТВА, и, ж. 1. Дія за знач. моли́тися 1; моління. Інші знов радили зійтись до синагоги і в молитвах провести ніч (М. Коцюбинський); Пройшла вечірня молитва й перевірка. Казарма помалу стала затихати (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
  9. молитва — • молитва 1) Невід'ємна частина реліг. культу, реалізована переважно у формі звертання індивіда або колективу до природних і надприродних сил з різноманітними проханнями (як духовного, так і матеріального характеру). Українська літературна енциклопедія
  10. молитва — осн. (поруч з жертвою) акт релігійного культу, метою якого є встановлення людиною контакту з Богом, який їй являється; м. висловлюється словом, мовчанням, жестом, позою тіла; відрізняється м. спільна (публічна) і... Універсальний словник-енциклопедія
  11. молитва — чита́ти (вичи́тувати) / прочита́ти (ви́читати) моли́тву кому і без додатка. Дорікати кому-небудь, лаяти, сварити когось. (Храпко:) А то все що на шармака воно (добро) доводиться (дістається), нетруджена копійка до рук доходить!... Фразеологічний словник української мови
  12. молитва — МОЛИ́ТВА (установлений текст, звернений до Бога, до святих); ПСАЛО́М (релігійна пісня, що як складова частина входить у Псалтир); ЛІТА́НІЯ (у католиків); ОТЧЕНА́Ш (у віруючих християн); ВІДХІДНА́ (над тим, хто помирає). Словник синонімів української мови
  13. молитва — Моли́тва, -ви; -ли́тви́, молито́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. молитва — МОЛИ́ТВА, и, ж. 1. Дія за знач. моли́тися 1; моління. Інші знов радили зійтись до синагоги і в молитвах провести ніч (Коцюб., II, 1955, 175); Пройшла вечірня молитва й перевірка. Казарма помалу стала затихати (Тулуб, В степу.., 1964, 130). Словник української мови в 11 томах
  15. молитва — Молитва, -ви ж. Молитва. Се то отцева молитва й материна нас видимо карає. Дума. Аж ось за отцевські й материнські молитви дав їм Бог і дочечку. Кв. І. 5. вичитати молитву. Пожурить, побранить. Я ж тобі дома вичитаю молитву! Левиц. І. ум. моли́твочка. МВ. (КС. 1902. X. 156. молитовка. Словник української мови Грінченка