1. Українська літературна енциклопедія

імпресіонізм

імпресіоні́зм

• імпресіонізм

(франц. impressioriisme, від impression — враження)

- напрям у мист-ві й л-рі 2-ї пол. 19 — поч. 20 ст., представники якого прагнули відтворити реальний світ у його рухливості й мінливості, передати свої враження. Склався і найповніше виявився у франц. живопису та л-рі 60 — 80-х pp. 19 ст. (Е. Мане, К. Моне, О. Ренуар, К. Піссарро, А. Сіслей), поширився на мист-во й л-ру ін. країн. Назва походить від картини К. Моне "Враження. Схід сонця", що 1874 експонувалася на виставці в Парижі. В сучас. рад. науці усталився погляд на І. як на мист-во в основі реалістичне, з яскравою своєрідністю естетики й поетики. Світоглядно імпресіоністи дотримувались традицій сенсуалістичного матеріалізму, особливо вкорінених у франц. худож. культурі. Розглядаючи світ як об'єктивну данність, вони не відокремлювали дійсність від сприйняття і вважали, що передані засобами мист-ва враження здатні виражати істини буття. Водночас зосередженість І. на чуттєвих спостереженнях приховувала в собі можливість впадання в суб'єктивізм. У л-рі І. найвиразніше заявив про себе у прозі Е. і Ж. Гонкурів ("Бачити, відчувати, виражати — в цьому все мистецтво" — так формулювали вони своє розуміння худож. творчості). Осн. принципи І. в поезії сформульовані П. Верленом у вірші "Поетичне мистецтво" (1874). Розвиток І. у франц. л-рі ост. третини 19 — поч. 20 ст. продовжувався у творчості Е. Дюжаердена, Ж. Лафорга, Ж. Леметра та ін. Риси І. відбилися у романі М. Пруста "В пошуках втраченого часу" (1912 — 22). На поч. 20 ст. поширеним напрямом стає він у нім. і, особливо, австр. л-рі (Д. фон Лілієнкрон, И. Шлаф, Г. Бар, А. Шніцлер, П. Альтенберг, Г. фон Гофмансталь та ін.). Яскраво імпресіоніст. характер має рання творчість норв. письменника К. Гамсуна (романи "Голод", "Пан", "Вікторія" та ін.). В Англії принципи І. по-різному виражені у творчості Дж. Мура, Е. Доусона, О. Уайлда, Ф. М. Форда. І. поширився й на слов'ян. л-ри. Зокрема у Польщі він виявився як у поезії (К. Тетмайер, М. Вольська, Ю. Тувім), так і в прозі (В. Реймонт, С. Жеромський, В. Сєрошевський). У рос. л-рі імпресіоніст. стиль проявився у творах А. Чехова, І. Буніна, І. Анненського, К. Бальмонта. В сюжеті й композиції імпресіоністичного роману та ін. прозових жанрів відсутня наскрізна дія, її організуюча роль у творі.

В укр. л-рі імпресіоніст. стильова манера виразно позначилася на творчості М. Коцюбинського, В. Стефаника, О. Кобилянської. Елементи імпресіоністичної образності характерні для стилю Г. Михайличенка, Г. Косинки, А. Головка, М. Хвильового, М. Івченка та ін. В серед. 20 ст. І. як самостійний напрям вичерпав себе.

■ Літ.: Вентури Л. От Мане до Лотрека. М., 1958; Импрессионисты, их современники, их соратники. М., 1976: Андреев Л. Г. Импрессионизм. М., 1980; Наливайко Д. С. Искусство: направлення, течения, стили, ч. 2. К., 1985; Усенко Л. В. Импрессионизм в русской прозе начала XX века. Ростов-на-Дону, 1988.

Д. С. Наливайко.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. імпресіонізм — (від фр. impression — враження) — напрям в музиці, який характеризується яскравістю, втіленням скороминущих вражень, одухотвореною пейзажністю, колоритними жанровими зображеннями, музичними портретами. До представників І. в музиці належать К.Дебюссі... Словник-довідник музичних термінів
  2. імпресіонізм — імпресіоні́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. імпресіонізм — -у, ч. Напрям у мистецтві й літературі, що виник наприкінці 19 ст. і прагнув відтворити найтонші суб'єктивні відчуття й переживання художника, письменника. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. імпресіонізм — імпресіоні́зм (франц. impressionnisme, від impression – враження) течія в мистецтві й літературі 2-ї половини 19 – початку 20 ст., яка основним завданням вважає витончене відтворення суб’єктивних вражень та спостережень, мінливих відчуттів і переживань, без заглиблення в їхню суть. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. імпресіонізм — I тенденція в літературі й музиці, пов'язана з малярським і.; виникла наприкінці XIX — поч. ХХ ст., полягала у суб'єктивізації образу, прагненні виразити минущі відчуття вільним асоціюванням вражень (барв, звуків); представники: П. Верлен, П. Тичина... Універсальний словник-енциклопедія
  6. імпресіонізм — Імпресіоні́зм, му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. імпресіонізм — ІМПРЕСІОНІ́ЗМ, у, ч. Напрям у мистецтві й літературі, що виник у кінці XIX ст. і прагнув відтворити найтонші суб’єктивні відчуття й переживання художника, письменника, скороминучі враження тощо. Найвизначніші представники класичного імпресіонізму—... Словник української мови в 11 томах