ансамбль

АНСА́МБЛЬ, ю, ч.

1. Група співаків, музикантів або танцюристів, що постійно виступає як єдиний художній колектив.

У кращих концертних залах столиці виступали українські народні хори та ансамблі (з газ.);

// Художня узгодженість, злагодженість у виконанні артистами драматичного, музичного і т. ін. твору.

Мистецтво сценічного ансамблю вимагає від усіх учасників вистави єдності світовідчуття, єдності творчого методу і розуміння ідейної суті твору (з наук.-попул. літ.);

Кожний учасник спектаклю мусить добиватися ансамблю, злагодженості в роботі актора й режисера (з наук.-попул. літ.).

2. Музичний твір або окрема частина його, виконувана кількома музикантами або співаками.

Ансамбль з опери “Запорожець за Дунаєм” С. Гулака-Артемовського;

Ансамбль з опери “Царева наречена” М. Римського-Корсакова.

3. Сукупність будівель, споруд та ін., що є частинами одного проекту (в архітектурі, шляховій справі).

Обриси майбутніх ансамблів вимальовувалися дедалі чіткіше. Одні будинки вже було закінчено, другі пнулися своїми білими стінами вгору, для третіх ще тільки закладали фундаменти (В. Собко);

// Гармонійна єдність у розташуванні та оформленні групи будівель, пам'ятників, зелених насаджень і т. ін., що становлять єдину архітектурну композицію.

Чарівна, неповторна краса парку “Софіївка” в Умані обумовлена надзвичайно вдалим поєднанням усіх елементів рельєфу, води, зелених насаджень, архітектури і скульптури в єдиному художньому ансамблі (з наук.-попул. літ.).

4. Комплект одягу, костюм із декількох предметів, що доповнюють один одного.

Пляжний ансамбль.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

ансамбль

Значення в інших словниках