ансамбль
АНСА́МБЛЬ, ю, ч.
1. Група співаків, музикантів або танцюристів, що постійно виступає як єдиний художній колектив.
В кращих концертних залах столиці виступали українські народні хори та ансамблі (Літ. газ., 28.VI 1951, 1);
// Художня узгодженість, злагодженість у виконанні артистами драматичного, музичного і т. ін. твору.
Мистецтво сценічного ансамблю вимагав від усіх учасників вистави єдності світовідчуття, єдності творчого методу і розуміння ідейної суті твору (Мист., 1, 1956, 14);
Кожний учасник спектаклю мусить добиватися ансамблю, злагодженості в роботі актора й режисера (Життя К.-Карого, 1957, 235).
2. Музичний твір або окрема частина його, призначена для одночасного виконання кількома музикантами або співаками.
Значне місце у концертах зайняли вокальні ансамблі — дуети і терцети (Мист., 1, 1957, 14).
3. Сукупність будівель, споруд та ін., що є частинами одного цілого (в архітектурі, шляховій справі).
Обриси майбутніх ансамблів вимальовувалися дедалі чіткіше. Одні будинки вже було закінчено, другі пнулися своїми білими стінами вгору, для третіх ще тільки закладали фундаменти (Собко, Стадіон, 1954, 139);
// Гармонійна єдність у розташуванні і оформленні групи будівель, пам’ятників, зелених насаджень та ін., що становлять єдину архітектурну композицію.
Чарівна, неповторна краса [парку "Софіївки" в Умані] обумовлена надзвичайно вдалим поєднанням усіх елементів рельєфу, води, зелених насаджень, архітектури і скульптури в єдиному художньому ансамблі (Наука.., 1, 1958, 32).
Значення в інших словниках
- ансамбль — (колектив співаків, музикантів, танцюристів) гурт, група. Словник синонімів Полюги
- ансамбль — анса́мбль іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ансамбль — (виконавців) група, колектив, (співаків) КАПЕЛЯ, хор, (музик) оркестра; (у грі) узгодженість, злагодженість; (архітектурний) комплекс, композиція. Словник синонімів Караванського
- ансамбль — Збірнотка Словник чужослів Павло Штепа
- ансамбль — [ансамбл'] -л'у, ор. -леим, м. (в) -л'і, р. мн. -л'іў Орфоепічний словник української мови
- ансамбль — (фр. ensemble — спільно, разом) — 1. Група виконавців, які виступають спільно (дует, тріо, квартет, квінтет, секстет тощо). В практиці музичного виконавства існують... Словник-довідник музичних термінів
- ансамбль — -лю, ч. 1》 Група співаків, музикантів або танцюристів, що постійно виступає як єдиний художній колектив. || Художня узгодженість, злагодженість у виконанні артистами драматичного, музичного і т. ін. твору. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ансамбль — АНСА́МБЛЬ, ю, ч. 1. Група співаків, музикантів або танцюристів, що постійно виступає як єдиний художній колектив. У кращих концертних залах столиці виступали українські народні хори та ансамблі (з газ. Словник української мови у 20 томах
- ансамбль — анса́мбль (франц. ensemble, букв. – разом) 1. Узгодженість, струнке ціле. 2. Художня узгодженість виконання (драматичного, музичного). Словник іншомовних слів Мельничука
- ансамбль — АНСА́МБЛЬ (художній колектив співаків, музикантів, танцюристів); ГУРТ, ГРУ́ПА (перев. естрадний). Вокально-інструментальний гурт; В Авіньйоні, потім в Арлі і в Марселі бачив я фольклорні, як тут кажуть, групи — ансамблі пісні й танцю (М. Рильський). Словник синонімів української мови
- ансамбль — Анса́мбль, -блю; -са́мблі, -блів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ансамбль — (фр. — разом, сукупність) Гармонійна узгодженість кількох різнорідних об'єктів, просторових осередків, форм і мотивів. А. відрізняється від поняття композиції, частини якої не є закінченими елементами і лише у своїй взаємодії складають художній твір... Архітектура і монументальне мистецтво