багато

БАГА́ТО.

1. Присл. до бага́тий 1, 3, 4.

Вони [українські культурні діячі старшого віку] .. одслонили перед усіма народами багато обдаровану душу нашого народу (В. Самійленко);

З обох боків портрета висять кінці багато вишиваного рушника (М. Коцюбинський).

2. присл. У великій кількості; протилежне мало.

Поїдеш далеко, Побачиш багато; Задивишся, зажуришся, – Згадай мене, брате! (Т. Шевченко);

// у знач. числ. Велика кількість кого-, чого-небудь.

Найперше майте щиру любов один до одного, бо любов покриває багато гріхів! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Рідні пісні навіювали на нього багато споминів (О. Гончар);

// у знач. пред.

Вужів було так багато, що Соломія скоро перестала звертати на них увагу (М. Коцюбинський);

// у знач. ім. бага́то, багатьо́х, мн.

Він [В. Самійленко], як, мабуть, і кожен з письменників, багатьом подобається, а багатьом ні (М. Коцюбинський);

Багатьом не повернутись уже ніколи до рідних своїх хат (О. Довженко).

3. у сполуч. з вищ. ст. прикм. і присл. Значно, далеко.

Ті здорові квітки були багато кращі од квіток, що малюють по стінах дівчата (І. Нечуй-Левицький);

[Дівчина:] Вона багато молодша від тебе? (Леся Українка).

Бага́то втрача́ти / втра́тити див. утрача́ти;

(1) Бага́то хто – велика кількість людей.

В публіці палка цікавість. Багато хто спинається, щоб краще стежити за боєм Нартала з пантерою (Леся Українка);

(2) Бага́то що – велика кількість предметів, явищ і т. ін.

Я усе згадала собі..; згадала багато чого (Марко Вовчок);

Вицвіли в матері очі від чекання, сліз і багато чого (О. Довженко);

Приділя́ти / приділи́ти ува́гу (бага́то ува́ги) див. приділя́ти.

◇ (3) Бага́то (забага́то) че́сті для кого, кому, перев. ірон. – хто-небудь не гідний когось, чогось.

Багато честі для мене зватись правою рукою дядька, добре було б, якби мене можна було назвати пальцем на його руці (Леся Українка);

Оленка зголосилася побігти за нею, але Мокроус на правах комсорга спинив її. – Багато честі твоїй подрузі, Оленко. Нехай іде собі, куди розігналася (Д. Бедзик);

(4) Бага́то (чима́ло) води́ сплило́ (спливло́, збі́гло, упливло́, утекло́ і т. ін.):

а) дуже давно що-небудь було, відбулося; минув значний час з якоїсь пори, після якоїсь події.

Чимало літ перевернулось, Води чимало утекло (Т. Шевченко);

Багато з того часу упливло води в Черемоші, багато разів приходив сюди [до схованки] Марусяк ізсипати свою здобич (Г. Хоткевич);

Відтоді багато води сплило.., але пригадуються події тих днів так виразно, наче було це вчора (Л. Дмитерко);

б) сталися значні зміни за який-небудь час.

Півроку минуло, як ти розлучилась із своїм коханком. Багато води втекло за сі [цих] півроку; пішли за водою і твої сільські думки, твої надії, твої молоді жадання (П. Куліш);

З того часу як Георгія водили за руку, багато води спливло. І сам він змужнів, став красивим, статурним (з газ.);

Ба́чити / поба́чити [бага́то (нема́ло)] сві́ту (світи́) див. ба́чити;

Бра́ти / взя́ти на се́бе бага́то (забага́то) див. бра́ти;

Вилива́ти / ви́лити сльо́зи (бага́то (рідше бага́цько) сліз) див. вилива́ти;

Ви́пити (ковтну́ти, сьорбну́ти, хильну́ти) [бага́то, чима́ло і т. ін.] ли́ха (го́ря, го́ренька і т. ін.) див. випива́ти;

Ві́тер у голові́ [гра́є (ві́є, сви́ще, посви́стує і т. ін.)] <�Ві́тру [в голові́] бага́то> див. ві́тер;

Не бага́то зава́жить див. зава́жувати;

Підніма́тися (підійма́тися, підно́ситися і т. ін.) / підня́тися (підійня́тися, піднести́ся і т. ін.) на го́лову (на бага́то голі́в) [ви́ще] див. підніма́тися;

Попсува́ти бага́то (нема́ло, чима́ло і т. ін.) кро́ві див. попсува́ти;

Стопта́ти бага́то (не одну́ па́ру, сім пар і т. ін.) підошо́в (підме́ток, чобі́т і т. ін.) див. сто́птувати;

Стоя́ти на го́лову (на бага́то голі́в) ви́ще див. стоя́ти.