батько

БА́ТЬКО, а, ч.

1. Чоловік стосовно до своїх дітей.

Шануй свого батька та матір, це перша заповідь з обітницею (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Він батька спас в злу саму пору (І. Котляревський);

Кого ж їй любити? ні батька, ні неньки; Одна, як та пташка в далекім краю (Т. Шевченко);

* Образно. Спочиваєш ти, наш батьку [Т. Г. Шевченко], Тихо в домовині. Та збудила твоя пісня Думки на Вкраїні (Леся Українка);

* У порівн. Покохав Андрій Семена, як рідного брата, як батька, як неньку... (М. Коцюбинський).

2. чого, перен. Основоположник якого-небудь учення, якої-небудь галузі науки, мистецтва і т. ін.

Батьком української літературної мови ми вважаємо Тараса Григоровича Шевченка (О. Корнійчук).

3. Благодійник, покровитель.

Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував (Біблія. Пер. І. Огієнка);

І стане він батьком для мешканця Єрусалима та для Юдиного дому! (Біблія. Пер. І. Огієнка).

4. Шанобливе називання козацької старшини, отаманів і т. ін.

Ой Богдане, батьку Хмелю, Славний наш гетьмане! Встала наша Україна На вражого пана (з думи).

5. Ввічливе звертання до чоловіка похилого віку.

Добре єси, мій кобзарю, Добре, батьку, робиш (Т. Шевченко).

6. Самець стосовно до свого потомства.

В Одеському зоопарку помер батько харківської слонихи Тенді (з газ.).

(1) Весі́льний (поса́джений, ста́влений і т. ін.) ба́тько – чоловік, який виконує на весіллі роль батька нареченого або нареченої.

Пан і батька ставленого посадив. Зіграли весілля (з переказу);

Згадав він поради свої .. і сільські весілля, на яких він грав весільного батька (М. Коцюбинський);

Тільки Данило, посаджений батько, вже вдовольнився гулянкою (С. Чорнобривець);

Замість справжнього батька одноденний “батько” порядкував за столом, званий, весільний (О. Гончар);

(2) Назва́ний (нарече́ний, при́браний) ба́тько – чоловік, який узяв на виховання чужу дитину, прийнявши її за свою.

– Мамо, ви знаєте, хто це до нас завітав? .. Це дочка .. мого нареченого батька (Є. Кротевич);

– Семене Ларивоновичу, – сказав Мишуня твердо й саме так, як чекав од нього названий батько, – я зрозумів, нащо ви показали мені листа (Ю. Яновський);

(3) По ба́тькові (по ба́тюшці) – за іменем батька (як частина власного імені людини).

Те, те, те! тепер згадав: його звали Кузьмою, а по батюшці Трохимович (Г. Квітка-Основ'яненко);

Звався дідусь Степан Хомич, А баба Варвара – Трохимовна [Трохимівна] по батюшці, – Хорошая пара (Л. Глібов);

Бригадирів знає [Шагайда] на ім'я і по батькові (В. Кучер);

(4) Хреще́ний ба́тько – чоловік, який бере участь в обряді хрещення у ролі так званого духовного батька.

Що йому тепер .. колюча нива, коли він панського сина у віру вводить, самому панові кумом стає, а .. синові – хрещеним батьком (Панас Мирний);

Хлопчика охрестили в .. церкві і назвали Матвійком. Хрещеним батьком був Гаврило (Григорій Тютюнник).

◇ Ба́тьків (оте́цький) син див. син;

(5) Бі́сового (чо́ртового) ба́тька, лайл.:

а) уживається для повного заперечення дієслова; зовсім не.

– Чортового батька покуре [покурить]! – одказав гордо Пищимуха. – Він дума, що як він становий, то й хитрий (Панас Мирний);

– Еге! Бісового батька мене обдуриш (Г. Хоткевич);

б) нічого, зовсім нічого.

Заробила Ганка чортового батька (прислів'я);

Годи́тися у батьки́ (у діди́, у матері́ і т. ін.) див. годи́тися¹;

(6) До бі́сового (чо́ртового) ба́тька, груб. – дуже багато.

Насунулось лиха до бісового батька (з переказу);

– Вас таких до чортового батька було, щоб мені на шию сісти (Григорій Тютюнник);

Іди́ [собі́] к бі́совому ба́тькові (к нечи́стій ма́тері) див. іти́;

Кат його́ (тебе́, її́ і т. ін.) [ба́тька (го́лову)] зна́є (зна) див. кат;

Кля́сти́ в ба́тька, в ма́тір див. кля́сти́;

Лі́зти (спіши́ти, забіга́ти, су́нутися і т. ін.) попере́д ба́тька в пе́кло див. лі́зти;

(7) На [яко́го] [бі́сового (чо́ртового)] ба́тька (си́на), груб. – навіщо, для чого.

– А на якого сина ще й допрос [допит]? (Г. Квітка-Основ'яненко);

На батька бісового я трачу І дні, і пера, і папір! (Т. Шевченко);

– На бісового батька ти оце заквітчала колючками драбину, неначе молоду до вінця! – гукнув він до жінки (І. Нечуй-Левицький);

[Гаврило:] Нехай іде, куди очі втраплять, на чортового батька він нам? (М. Кропивницький);

– Ну що мені з тобою робити? Натовкти твоїм дурним лобом об сосну шкода – всохне. Вона хоч тінь дає, а ти на якого чортового батька живеш на світі? (Григорій Тютюнник);

Посила́ти / посла́ти до бі́сового ба́тька (до всіх чорті́в) див. посила́ти;

Рі́дного ба́тька прода́сть див. продава́ти;

Спаси́бі ва́шій тьо́ті (ва́шому ба́тькові) див. спаси́бі;

Тря́сця його́ (твої́й, ї́хній і т. ін.) ма́тері (ма́мі, рідко ба́тьку, ті́тці) див. тря́сця;

(8) Чий ба́тько ста́рший – хто переможе в суперечці, в змаганні, хто сильніший.

Ми ще поміряємось... Ще побачимо, чий батько старший (Панас Мирний);

Чорт (біс) [його́] ба́тька (рідше ма́му) зна́є (зна) <�Чорти́ (біси́) [його́] ба́тька (рідше ма́му) зна́ють> див. чорт;

Чо́ртові (ді́дьку, ба́тьку) ли́сому розкажи́ див. розка́зувати;

(9) Як за [рі́дного] ба́тька (та́та), зі сл. правити, гнути і т. ін. – занадто дорого, дуже багато.

Тільки кажи, що тобі дати за “прошеніє”? Та не заправ, як за рідного батька! (М. Коцюбинський);

– Сказала [Докія] із співчуттям, зручніше спираючись рукою на тин. – І таку ціну гнуть [за худобу], як за рідного батька (М. Стельмах);

В повоєнні літа .. за голку правили на ярмарках, як за батька (М. Зарудний);

Як (мов, ні́би і т. ін.) у Бо́га (у Христа́, у ба́тька і т. ін.) за па́зухою (за двери́ма) див. па́зуха;

(10) Як на [свого́ (рі́дного)] ба́тька, зі сл. кричати – не стримуючи себе; дуже сильно, грубо.

Кричать, як на батька (прислів'я);

(11) Яко́го бі́сового ба́тька (си́на), лайл. – уживається для вираження обурення, незадоволення чиїмись діями, вчинками.

– Якого ти бісового батька качаєшся та рвеш на собі волосся? (Панас Мирний);

– Ну, якого ви бісового сина зібралися сюди, очі повитріщали? – почули вони у розчинене вікно Колісникової квартири (Панас Мирний);

– Якого це бісового батька ви стоїте, згорнувши руки, діла не робите..! – крикнув Кайдаш (І. Нечуй-Левицький).