батько
БА́ТЬКО, а, ч.
1. Чоловік стосовно до своїх дітей.
Він батька спас в злу саму пору (Котл., І, 1952, 274);
Кого ж їй любити? ні батька, ні неньки; Одна, як та пташка в далекім краю (Шевч., I, 1951, 4);
*Образно. Спочиваєш ти, наш батьку [Т. Г. Шевченко], Тихо в домовині. Та збудила твоя пісня Думки на Вкраїні (Л. Укр., І, 1951, 24);
*У порівн. Покохав Андрій Семена, як рідного брата, як батька, як неньку… (Коцюб., І, 1955, 447).
Весі́льний ба́тько див. весі́льний;
Хреще́ний ба́тько див. хреще́ний.
◊ По ба́тькові — складова частина власного імені людини, що вказує на ім’я батька.
Бригадирів знає [Шагайда] на ім’я і по батькові (Кучер, Чорноморці, 1956, 11).
2. чого, перен. Основоположник якого-небудь учення, якої-небудь галузі науки, мистецтва і т. ін.
Батьком української літературної мови ми вважаємо Тараса Григоровича Шевченка (Корн., Разом із життям, 1950, 36).
3. Шанобливе називання козацької старшини, отаманів тощо.
Ой, Богдане, батьку Хмелю, Славний наш гетьмане! Встала наша Україна На вражого пана (Укр.. думи.., 1955, 129).
4. Ввічливе звертання до чоловіка похилого віку.
Добре єси, мій кобзарю, Добре, батьку, робиш (Шевч., І, 1951, 25).
5. Самець стосовно до свого потомства.
◊ Біс (біси́, чорт) ба́тька зна що (яки́й і т. ін.) див. зна́ти;
До бі́сового ба́тька, рідко К бі́совому ба́тькові див. бі́сів;
Клясти́ (ла́яти) в ба́тька див. клясти́;
На бі́сового ба́тька див. бі́сів;
Яко́го бі́сового ба́тька див. бі́сів.
Значення в інших словниках
- батько — (чоловік стосовно своїх дітей) тато, отець, пестл. татусь, татко, уроч. панотець, діал. неньо, няньо, нянько. Словник синонімів Полюги
- батько — ба́тько іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири ба́тька Орфографічний словник української мови
- батько — При підметі, вираженому зворотами батько з сином, батько з матір’ю тощо, присудок буває: а) у формі множини, якщо дія приписується двом рівноправним суб’єктам. Батько з сином пішли на панський тік молотити (І. Літературне слововживання
- батько — Отець, ур. панотець, жм. тато, татусь, татуньо, татко, д. неньо; (письменства) засновник, основоположник, фундатор; (повстанців) отаман, провідник. Словник синонімів Караванського
- батько — -а, ч. 1》 Чоловік стосовно до своїх дітей. По батькові — складова частина власного імені людини, що вказує на ім'я батька. 2》 чого, перен. Основоположник якого-небудь учення, якої-небудь галузі науки, мистецтва і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- батько — БА́ТЬКО, а, ч. 1. Чоловік стосовно до своїх дітей. Шануй свого батька та матір, це перша заповідь з обітницею (Біблія. Пер. І. Огієнка); Він батька спас в злу саму пору (І. Котляревський); Кого ж їй любити?... Словник української мови у 20 томах
- батько — Батька покинеш, то сам загинеш. Не покидай батька, доки не в силі дати собі сам раду. Батько складав, а син роздав. Батько тяжко працював, та щадив, а син змарнував. Викрутився батько, та й без чуприни до дому пішов. Потерпів у бійці, та ледви утік. Приповідки або українсько-народня філософія
- батько — 1 (-а) ч.; військ. Командир частини. Балабін. 2 син. бос, файзер, фатер, череп. Словник жарґонної лексики української мови
- батько — I бадьо (діал), батенько, батечко, батіночко, батонько, батуньо, батусь, батусьо, батьо, батя, вітець, дєдик (діал.), дєдьо (т.с.), дядик, дядичок, дядюсь, дядьо, лелі (діал. Словник синонімів Вусика
- батько — іди́ (собі́) к бі́совому ба́тькові (к нечи́стій ма́тері), лайл. Уживається для вираження почуття гніву на кого-небудь, незадоволення кимось, обурення з приводу чогось, бажання позбутися когось. Фразеологічний словник української мови
- батько — БА́ТЬКО (чоловік стосовно своїх дітей), ТА́ТО розм., БА́ТЯ розм. рідко, ОТЕ́ЦЬ уроч., діал., НЯ́НЬО діал., НЯ́НЬО діал., НЯ́НЬКО діал.; ПАНОТЕ́ЦЬ заст. (з повагою). Батько сількора Василя, середняк Опанас Трубенко, був людиною неквапливою (О. Словник синонімів української мови
- батько — Ба́тько, -ка, -кові, на ба́тькові, ба́тьку! батьки́, -кі́в, -ка́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)