батько

При підметі, вираженому зворотами батько з сином, батько з матір’ю тощо, присудок буває: а) у формі множини, якщо дія приписується двом рівноправним суб’єктам. Батько з сином пішли на панський тік молотити (І.Нечуй-Левицький); І стали батько з сином цілуватися (О.Довженко); Весільний батько з матір’ю частіш стали горілочкою поштувати (Г.Квітка-Основ’яненко); б) у формі однини, якщо підметом є тільки слово батько, а слово в орудному відмінку (з сином, з матір’ю тощо) означає особу, яка супроводить того, хто діє (особливо коли інші однорідні присудки стосуються тільки слова батько). Батько з сином думав, думав, де б то взяти грошей, і надумав продати кабана (І.Нечуй-Левицький); Старий батько З усієї сили З молодицями танцює Та двір вимітає; Та прохожих, проїжджачих У двір закликає, Та вареною частує, На весілля просить, Знай, бігає, а самого Ледве ноги носять (Т.Шевченко).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. батько — (чоловік стосовно своїх дітей) тато, отець, пестл. татусь, татко, уроч. панотець, діал. неньо, няньо, нянько. Словник синонімів Полюги
  2. батько — ба́тько іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири ба́тька Орфографічний словник української мови
  3. батько — Отець, ур. панотець, жм. тато, татусь, татуньо, татко, д. неньо; (письменства) засновник, основоположник, фундатор; (повстанців) отаман, провідник. Словник синонімів Караванського
  4. батько — -а, ч. 1》 Чоловік стосовно до своїх дітей. По батькові — складова частина власного імені людини, що вказує на ім'я батька. 2》 чого, перен. Основоположник якого-небудь учення, якої-небудь галузі науки, мистецтва і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. батько — БА́ТЬКО, а, ч. 1. Чоловік стосовно до своїх дітей. Шануй свого батька та матір, це перша заповідь з обітницею (Біблія. Пер. І. Огієнка); Він батька спас в злу саму пору (І. Котляревський); Кого ж їй любити?... Словник української мови у 20 томах
  6. батько — Батька покинеш, то сам загинеш. Не покидай батька, доки не в силі дати собі сам раду. Батько складав, а син роздав. Батько тяжко працював, та щадив, а син змарнував. Викрутився батько, та й без чуприни до дому пішов. Потерпів у бійці, та ледви утік. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. батько — 1 (-а) ч.; військ. Командир частини. Балабін. 2 син. бос, файзер, фатер, череп. Словник жарґонної лексики української мови
  8. батько — I бадьо (діал), батенько, батечко, батіночко, батонько, батуньо, батусь, батусьо, батьо, батя, вітець, дєдик (діал.), дєдьо (т.с.), дядик, дядичок, дядюсь, дядьо, лелі (діал. Словник синонімів Вусика
  9. батько — іди́ (собі́) к бі́совому ба́тькові (к нечи́стій ма́тері), лайл. Уживається для вираження почуття гніву на кого-небудь, незадоволення кимось, обурення з приводу чогось, бажання позбутися когось. Фразеологічний словник української мови
  10. батько — БА́ТЬКО (чоловік стосовно своїх дітей), ТА́ТО розм., БА́ТЯ розм. рідко, ОТЕ́ЦЬ уроч., діал., НЯ́НЬО діал., НЯ́НЬО діал., НЯ́НЬКО діал.; ПАНОТЕ́ЦЬ заст. (з повагою). Батько сількора Василя, середняк Опанас Трубенко, був людиною неквапливою (О. Словник синонімів української мови
  11. батько — Ба́тько, -ка, -кові, на ба́тькові, ба́тьку! батьки́, -кі́в, -ка́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. батько — БА́ТЬКО, а, ч. 1. Чоловік стосовно до своїх дітей. Він батька спас в злу саму пору (Котл., І, 1952, 274); Кого ж їй любити? ні батька, ні неньки; Одна, як та пташка в далекім краю (Шевч., I, 1951, 4); *Образно. Спочиваєш ти, наш батьку [Т. Словник української мови в 11 томах