бистрий

БИ́СТРИЙ, а, е, розм.

Який дуже швидко рухається (бігає, літає, плаває, тече і т. ін.); швидкий.

Дівчата, щоб не йти в неволю, втопилися в бистрій і глибокій річці (з переказу);

Кого ж, сиротина, кого запитає, І хто їй розкаже.. Де милий ночує: чи в темному гаю, Чи в бистрім Дунаю коня напува..? (Т. Шевченко);

Ординарець наче з-під землі вилетів на бистрому коні (Ю. Яновський);

// Який має велику швидкість, відбувається у прискореному темпі.

До обіду спізнився [Антін], але ввійшов кроком легким і бистрим (М. Коцюбинський);

Козаки, припавши до коней, зникли .. Один тільки струмінь толоченої трави показував слід їх бистрого бігу (О. Довженко);

Йшли лучники, сховавши в колчани Рій бистрих стріл – разючий дощ війни (М. Бажан);

// Моторний, спритний (про людину).

Подружка її, гостроноса бистра молодиця, показала..: повільною ходою, мовби прогулюючись, ідуть садом Сергій і Марина (А. Головко);

// Який швидко розуміє, схоплює, реагує; гострий, меткий.

Де ж провидливість моя..? Де мій розум бистрий? (Марко Вовчок);

Було просто дивовижно, як він швидко все схоплював, який розум у нього чіпкий та бистрий (О. Гончар);

// Жвавий (про очі, погляд і т. ін.).

Очиці бистрі [в Галочки], аж горять (Г. Квітка-Основ'яненко);

Андрій бистрим оком зауважив, що кожного в'язня обшукує котрийсь один оперативник (І. Багряний);

* Образно. – Так, я [поет] вільний, маю бистрі Вільні думи-чарівниці (Леся Українка);

Досада брала Гната, що він не похопиться бистрим словом, як Петро (М. Коцюбинський).

◇ (1) Би́стрий на ро́зум – здатний швидко міркувати; тямущий, кмітливий.

Бистра на розум, вона розмовляла так жваво й дотепно .. що .. слухати її не можна було без зворушення і теплої посмішки (Я. Гримайло);

(2) Би́стрий на сло́во – який швидко думає, міркує, сприймає, не задумуючись, дає метку, влучну відповідь; дотепний.

Антон Коза, говіркий, насмішкуватий, бистрий на слово (О. Копиленко).