бистрий

БИ́СТРИЙ, а, е. Який дуже швидко рухається (бігає, літає, плаває, тече і т. ін.); швидкий.

Кого ж, сиротина, кого запитає, І хто їй розкаже… Де милий ночує: чи в темному гаю. Чи в бистрім Дунаю коня напува..? (Шевч., І, 1951, 4);

Ой чому я не вродився птахом бистрим та швидким (Метл. і Кост., Тв., 1906, 363);

Ординарець наче з-під землі вилетів на бистрому коні (Ю. Янов., І, 1958, 145);

// Який має велику швидкість, проходить у прискореному темпі.

До обіду [Антін] спізнився, але ввійшов кроком легким і бистрим (Коцюб., II, 1955, 286);

Козаки, припавши до коней, зникли.. Один тільки струмінь толоченої трави показував слід їх бистрого бігу (Довж., І, 1958, 226);

Йшли лучники, сховавши в колчани Рій бистрих стріл — разючий дощ війни (Бажан, І, 1946, 305);

// Моторний, спритний (про людину).

Подружка її, гостроноса бистра молодиця, показала..: повільною ходою, мовби прогулюючись, ідуть садом Сергій і Марина (Головко, І, 1957, 448);

// Який швидко розуміє, схоплює; гострий, меткий.

Де ж провидливість моя..? Де мій розум бистрий? (Вовчок, І, 1955. 228);

Було просто дивовижно, як він швидко все схоплював, який розум у нього чіпкий та бистрий (Гончар, Тронка, 1963, 251);

// Жвавий (про очі, погляд).

Очиці бистрі [в Галочки], аж горять (Кв.-Осн., II, 1956, 353);

*Образно. — Так, я [поет] вільний, маю бистрі Вільні думи-чарівниці (Л. Укр., І, 1951, 367);

Досада брала Гната, що він не похопиться бистрим словом, як Петро (Коцюб., І, 1955, 23).

◊ Би́стрий на ро́зум — тямущий, кмітливий.

Бистра на розум, вона розмовляла так жваво й дотепно,.. що.. слухати її не можна було без зворушення і теплої посмішки (Грим., Незакінч. роман, 1962, 17);

Би́стрий на сло́во — який швидко, не задумуючись, дає влучну дотепну відповідь.

Антон Коза, говіркий і насмішкуватий, бистрий на слово (Коп., Навколо полум’я, 1961, 208);

Диви́тися (гля́нути і т. ін.) би́стрим о́ком — уважно дивитися.

Дивиться [батько] бистрим оком та й каже: "А в якому кутку пожар в нашій хаті?" (Вовчок, І, 1955, 200).