1. Словник української мови у 20 томах

браво

БРА́ВО¹.

Присл. до бра́вий.

Коло скирт мої воли стоять і так браво сіно їдять, аж шкода відгонить... (з переказу);

Один Барило браво йшов, і втома його не брала (О. Стороженко);

Браво клацнувши каблуками, питається [Денис Блаженко] дозволу гвардії старшого лейтенанта звернутись до нього (О. Гончар).

БРА́ВО², виг.

Уживається як вияв похвали, схвалення чого-небудь.

Всі [звірі] схвалили річ лиса, гукнули: – Браво! (з казки);

– Браво, пане Броніслав, браво! – похвалив його чорнявий товариш (Д. Бедзик);

– Браво! – схвалив той, що з університетським значком (А. Крижанівський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. браво — (венеціанський) таємний убивця [VI] Словник з творів Івана Франка
  2. браво — браво – бравісимо Ці вигуки розрізняються ступенем вияву почуття. Браво виражає схвалення, захват, заохочення. Бравісимо передає найвищий ступінь схвалення. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. браво — бра́во 1 прислівник незмінювана словникова одиниця бра́во 2 вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  4. браво — I Присл. до бравий. II виг. Уживається як вияв похвали, схвалення чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. браво — див. ура Словник синонімів Вусика
  6. браво — бра́во (італ. bravo – відмінний) вигук, що виражає схвалення, захоплення, заохочення. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. браво — БРА́ВО¹. Присл. до бра́вий. Один Барило браво йшов, і втома його не брала (Стор., І, 1957, 389); Браво клацнувши каблуками, [Денис Блаженко] питається дозволу гвардії старшого лейтенанта звернутись до нього (Гончар, III, 1959, 85). БРА́ВО², виг. Словник української мови в 11 томах