1. Словник української мови у 20 томах

бряжчання

БРЯЖЧА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. бряжча́ти і звуки, утворювані цією дією.

Почалося наливання чаю в стакани, бряжчання ложечками об посуд (І. Нечуй-Левицький);

Чулися крики, бряжчання зброї (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бряжчання — бряжча́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. бряжчання — -я, с. Дія за знач. бряжчати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бряжчання — БРЯЖЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. бряжча́ти і звуки, утворювані цією дією. Почалося наливання чаю в стакани, бряжчання ложечками об посуд (Н.-Лев., III, 1956, 45); Чулися крики, бряжчання зброї (Головко, І, 1957, 72). Словник української мови в 11 томах