бібліотека
БІБЛІОТЕ́КА, и, ж.
1. Установа, культосвітній заклад, де зберігаються і видаються читачам книжки, журнали і т. ін., а також здійснюється популяризація і пропаганда літературних творів.
Якби бібліотека видавала абонентові необмежену кількість книжок щодня, дівчина могла б спожити за вечір три й чотири романи (В. Підмогильний);
Вона згадала, що їй треба здати кілька книжок до клубної бібліотеки (О. Гончар);
У 1949 р. було оприлюднено зведений список “політично шкідливої” літератури, яка мала бути вилучена з бібліотек загального користування (з газ.).
2. Більш або менш значна кількість книжок, спеціально підібраних для читання, наукової роботи, колекціонування і т. ін.
Любов до книжки виявляється і в тому, що з шостого класу Франко починає збирати свою бібліотеку – за три роки заповнює велику шафу європейськими класиками (М. Коцюбинський);
Цікаво, хто тут живе, хто господар такої багатої, але не дуже системної бібліотеки (О. Бердник);
Перша бібліотека в Київській Русі була створена князем Ярославом Мудрим у 1037 р. при Софійському соборі (з наук. літ.).
3. Приміщення, кімната для зберігання книжок; книгосховище.
В бібліотеці, повній старих книжок, висять портрети поважних предків (М. Коцюбинський);
Другий будинок за рогом – була Громадська бібліотека (А. Головко);
– Це наша державна бібліотека, – сказав він .. – її будував архітектор академік Бекетов (І. Багмут).
4. кого, чого, яка. Назва споріднених за темою серійних видань або книжок чи журналів, признач. для певної категорії читачів.
“Бібліотека українця” є доробком науковців Київського національного університету імені Тараса Шевченка і письменників, які своєю плідною працею сприяють становленню української державності й відродженню національної культури (із журн.);
Серед придбаних завдяки В. І. Вернадському книгозбірень особливо цінною була бібліотека історичної літератури (із журн.).
(1) Наро́дна бібліоте́ка, заст. – безплатна бібліотека для широких або нижчих верств населення.
Розвиток темних мас не робиться за якийсь десяток років, .. коли немає доброї національної школи, ні народних бібліотек, ні читалень, ні піддержання [підтримки] й ініціативи зверху (І. Нечуй-Левицький);
Ми готуємося до 100-річчя першої народної бібліотеки Ужгорода – нинішньої центральної міської (з газ.);
(2) Публі́чна бібліоте́ка – загальнодоступна бібліотека, признач. для обслуговування широкого кола читачів.
У 1830 році в Одесі було відкрито Міську публічну бібліотеку з великим книжковим фондом (з наук.-попул. літ.);
Особливістю сайту публічної бібліотеки ім. Лесі Українки м. Києва є його інформаційна насиченість, а також пошукова система, що дозволяє, не виходячи із сайту бібліотеки, перейти на сайти інших книгозбірень як України, так і всього світу (із журн.);
(3) Цифрова́ бібліоте́ка – електронний аналог традиційної бібліотеки.
Серед інформаційних систем усе більше починає домінувати такий різновид, як цифрові бібліотеки (з наук. літ.);
У цифровій бібліотеці наявні аналоги всіх елементів, характерних для бібліотеки традиційної (з наук.-попул. літ.).
Значення в інших словниках
- бібліотека — бібліоте́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- бібліотека — Книгозбірня; (сховище) книгосховище; б.з. бібліотека. Словник синонімів Караванського
- бібліотека — [б'ібл'іотека] -кие, д. і м. -ец'і Орфоепічний словник української мови
- бібліотека — -и, ж. 1》 Установа, культосвітній заклад, де зберігаються і видаються читачам книжки, журнали і т. ін., а також здійснюються популяризація і пропаганда літературних творів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бібліотека — Книгозбірня Словник чужослів Павло Штепа
- бібліотека — И, ж. 1. Випивка. А я пропоную піти в бібліотеку (напитись). ◇ Піти в бібліотеку, почитати бібліотеку — напитись. 2. нарк. Марихуана. У мене є маленька персональна бібліотека — на пару тяг буде. Словник сучасного українського сленгу
- бібліотека — • бібліотека (грец. βιβλιοθήκη, від βιβλίον — книга і θήκη — сховище) — 1) Зібрання книг і рукописних матеріалів. 2) Культурно-осв. і наук. Українська літературна енциклопедія
- бібліотека — бібліоте́ка (грец. βιβλιοθήκη, від βίβλίον – книга і θήκη – сховище) 1. Зібрання книг. 2. Приміщення для зберігання книг. 3. Заклад, що видає книги для читання. Словник іншомовних слів Мельничука
- бібліотека — Заклад, який збирає, опрацьовує, зберігає та дозволяє користуватися бібліотечним фондом, а також інформує про нього; приміщення, призначене для книжок (будинок, зали, меблі), і книгозбірня. Універсальний словник-енциклопедія
- бібліотека — БІБЛІОТЕ́КА (заклад, де зберігаються і видаються читачам книжки, журнали і т. ін.; певна кількість книжок, дібраних для читання, наукової роботи, з метою колекціонування і т. ін.), КНИГОЗБІ́РНЯ, КНИГОЗБІ́Р заст. рідко. Словник синонімів української мови
- бібліотека — Бібліоте́ка, -ки, -ці; -те́ки, -те́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- бібліотека — БІБЛІОТЕ́КА, и, ж. 1. Установа, культосвітній заклад, де зберігаються і видаються читачам книжки, журнали і т. ін., а також здійснюється популяризація і пропаганда літературних творів. Розвиток темних мас не робиться за якийсь десяток років, .. Словник української мови в 11 томах
- бібліотека — рос. библиотека 1. Спеціальні об'єкти, що є місцем нагромадження, зберігання і надання в тимчасове користування зацікавленим особам друкованих праць, видань (книг, журналів, газет тощо). Eкономічна енциклопедія
- бібліотека — (грец. — книга і сховище) Споруда або спеціальне приміщення для зберігання книжок, рукописних матеріалів та обслуговування читачів. Архітектура і монументальне мистецтво