важний

ВА́ЖНИЙ, а, е, розм.

1. Сповнений гідності; величавий, гордий.

Виходять люди з церкви – вона після всіх, і важна така йде (Марко Вовчок);

Він [Рустем] перестане служити цим товстопиким хаджам, що сидять по канапах, важні й непорушні, немов мішки з мукою (М. Коцюбинський);

На уроках [професор] такий важний, коректний, знаючий, а тут – наче мала дитина (П. Колесник).

2. Який має велике значення; важливий.

Минула й Покрова, така важна дорослим дівчатам (Ганна Барвінок);

Не смійтесь – у нас питання про погоду дуже важне! (Леся Українка);

Гетьман переглядав ці важні історичні документи, роздумуючи над кождим пунктом (Б. Лепкий);

// Пов'язаний із значним службовим становищем, владою і т. ін.; поважний.

– Не слід мені, бувши у сьому важному чину [чині], лишнє слово говорить (Г. Квітка-Основ'яненко);

// Який має, посідає визначне становище в суспільстві.

Важна він персона, якщо його не зважилися показати людям на міській станції, а завезли аж геть на цілковите безлюддя! (І. Багряний);

[Романюк:] Вчора ввечері приїхала до нас одна важна особа (О. Корнійчук).

3. Який має добру якість; гарний.

Вибрав він собі гарне місце над річкою .. і поставив важну хату на дві половини (О. Стороженко);

А дубки піднялися такі – рівні та важні, повище мого росту (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me