вертітися

ВЕРТІ́ТИСЯ, рчу́ся, рти́шся, недок.

1. Рухатися, повертатися в різні боки.

Вертячись взад, то вліво, то вправо, кінь задніми ногами шубовснув в ярок (І. Франко);

Важкі гармати, здається, вертяться у них у руках, як іграшки (О. Довженко);

Уляна зібралася на досвітки, вертілася перед дзеркалом (К. Гордієнко);

// Обертатися, крутитися.

На ніжці курячій стояла Та хатка .. І вся вертілася кругом (І. Котляревський);

Гучно вигравала шарманка й вертілася строкатим кольоровим мереживом карусель (С. Добровольський);

// Лежати, сидіти, стояти неспокійно, весь час міняючи положення.

Не спалося, – а ніч, як море .. Верчуся, світу дожидаю (Т. Шевченко);

Він довго стогнав, вертівся, міцно склеплював повіки – і все ніяк не міг заснути (В. Малик);

За столом сидить [Юрко], мов на жаринах – крутиться, вертиться, не в миску дивиться, а все в вікно та в вікно (І. Рябокляч).

2. розм. Постійно перебувати де-небудь або біля кого-, чого-небудь.

Осавулину жінку давно дражнили на селі злодійкою, і хазяйки нічого не клали напохваті, де вертілась осавулиха (І. Нечуй-Левицький);

– А де ж вона? Я б з нею поговорила! – сказала поквапно Марія. – Та десь вертиться он там по хаті! (О. Кобилянська);

Біля нього вертівся Ігор, піддавав у розпечене каміння води (В. Кучер);

// перен., коло кого – чого. Невідступно повертатися до того самого (про розмову, думки).

Розмова поки не наладжувалась. Вона більше вертілася коло хазяйства та коло хатніх турбот (Панас Мирний);

Ястшембський ліг на постіль, курив цигару, а його думка чогось вертілась коло Василини (І. Нечуй-Левицький).

3. тільки недок. Пас. до верті́ти.

◇ (1) Верти́ться (кру́титься) в голові́ у кого:

а) хто-небудь ніяк не може пригадати щось.

У мене зараз не вертиться в голові й жодна фраза з тих запальних і довгих наших розмов, які заповнювали всі вихідні вечори (з газ.);

б) постійно, весь час виникає у свідомості, в уяві кого-небудь.

У генерала, який перебував у стані надзвичайного нервового напруження, вертілося в голові незбориме бажання застрелити негідника, що зрадив своїх однодумців (із журн.);

Після дідових розповідей у голові вразливого хлопчика крутилися героїчні картини минулих років (з газ.);

(2) Верти́ться (кру́титься) на ду́мці (на умі́, на га́дці) у кого – хто-небудь весь час думає про когось, щось.

– А п'ятнадцять карбованців так і вертяться у мене на умі. Уже я розщитала [розрахувала] собі, чого й купити... (Панас Мирний);

– От так ми [у мене] до рання на гадці вертілося!.. (І. Франко);

– Та сідайте ж бо! – припрохувала Хима, а в самої вертілось на думці: “Головонько ж моя бідна! Чим же прийматиму свата?” (М. Коцюбинський);

В кожної доярки вертілося на думці: “А навіщо ж ти Марка зігнав” [з ферми]? (К. Гордієнко);

(3) Верти́ться (кру́титься) на язиці́ (на язику́):

а) (у кого і без дод.) хто-небудь готовий або хоче сказати щось.

– Як спали, Палагночко, душко? – На язиці у неї вертілась одповідь: – Гаразд, як ви? (М. Коцюбинський);

Отруйні, ущипливі слова вже крутилися на язиці, але у Малахова стало глузду їх не вимовити (В. Собко);

Він глянув на Покотила – той ледве стримувався, аби не випалити те, що у нього вертілося на язику... (С. Голованівський);

Як він любо говорить! Де й ділися ті паскудні, стиляжно-дикунські слова, що раніше вертілися в нього на язиці (В. Речмедін);

б) ніяк не пригадується (про що-небудь добре відоме, але забуте в потрібний момент).

Зараз Василь із сумом пригадував, скільки важливого він забув сказати, на язику вертілося, та от вислизнуло (Ю. Яновський);

(4) Верті́тися (крути́тися) на нога́х – невтомно працювати, весь час перебуваючи в русі.

І рухлива, повна енергії й бажання все знати, все зрозуміти, вертілася [Флора] на ногах (Г. Коцюба);

(5) Верті́тися (крути́тися) пе́ред очи́ма (на оча́х):

а) (у кого, кого і без дод.) набридати кому-небудь своєю присутністю.

[Запорожець:] Дайте нам свободу! (До Кошового) Вірно я кажу? [Кошовий (на піч):] Діду, вірно ми говорим? [Демид:] Ідіть, не крутіться перед очима... (О. Довженко);

Міюський не підходив на джуру не тільки віком, а й через те, що не випадало йому вертітися перед очима заїжджого люду (Ю. Мушкетик);

б) постійно виникати в чиїй-небудь уяві.

Приходжу додому. Що за знак? З ума не сходить моя дівчина: так перед очима і вертиться (Панас Мирний);

(6) Верті́тися (крути́тися) як (мов, ні́би і т. ін.) му́ха в окро́пі – бути дуже зайнятим, заклопотаним.

Массаковський тільки дивився, як вона вертілася мов муха в окропі (І. Нечуй-Левицький);

[Харитина:] Отак день у день! Як муха в окропі крутюсь [кручусь] (І. Карпенко-Карий);

– Та що з тобою, Тихоне? – дивувалися товариші. – А те, братці, що цілісінький день крутився як муха в окропі, а ввечері вирішив занести до сільради обіцяне (В. Речмедін);

Ду́мка верти́ться (кру́титься) в голові́ див. ду́мка;

Заверті́лася (закрути́лася, пішла́ верті́тися і т. ін.) маши́на див. маши́на;

Плу́татися (верті́тися) під нога́ми див. плу́татися.