1. Словник української мови у 20 томах

вечірник

ВЕЧІ́РНИК, а, ч., розм.

Людина, яка поєднує навчання у вечірні години з роботою.

На фабриці для дев'ятикласників знайшлося чимало справ. Допомагали вечірникам готувати уроки, .. от уже два тижні тренувалися, готуючись до спільних легкоатлетичних змагань (Г. Усач);

Студенти-заочники і вечірники постійно використовують отримані знання, що відкриває шлях до їх практичної самореалізації (із журн.);

Працювати і вчитись – це нелегке завдання. Тому заочник і вечірник повинні бути оточені увагою і піклуванням (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вечірник — вечі́рник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. вечірник — -а, ч., розм. Людина, яка вчиться або працює у вечірню зміну. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вечірник — ВЕЧІ́РНИК, а, ч., розм. Людина, що вчиться або працює у вечірню зміну. Працювати і вчитись — це нелегке завдання. Тому заочник і вечірник повинен бути оточений увагою і піклуванням (Рад. Укр., 5.VII 1961, 3). Словник української мови в 11 томах