викладати

ВИКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́КЛАСТИ, аду, адеш, рідко ВИ́ЛОЖИТИ, жу, жиш, док.

1. що. Дістаючи, витягаючи звідки-небудь, класти що-небудь назовні, на щось.

Марина розв'язала оклунок, почала викладати барахло: сорочки, хустки, спідниці, корсети, полотно (Г. Епік);

Андрійко виклав з шафи на стіл рахівничі книги – їх недавно з району привезли (І. Цюпа);

// Розкладати що-небудь.

Сидить мила в загороді, Карти викладає (Сл. Гр.).

2. що, чим. Класти в певному порядку шматки дерну, дерев'яні бруски, камінці і т. ін., вкриваючи яку-небудь поверхню.

Вийшов [Максим] в поле геть од шляху .. Та й викопав при долині Глибоку криницю .. І виложив цямриною (Т. Шевченко);

Щоб не залишати свіжого сліду, горбик виклали дерном і пересадили сюди з землею кущик глоду (В. Петльований);

// Складати якісь знаки, візерунок, напис із чого-небудь на чомусь.

На аеродромі викладали посадкові знаки (О. Ільченко);

Ніхто так, як він, не міг викласти на дереві візерунок (Н. Рибак);

// Складаючи і скріплюючи цеглу, камінь і т. ін., будувати що-небудь; мурувати.

Тут [на риштованні] було людно – хлопці й дівчата викладали стіну (О. Донченко);

– Пічник завжди знайде роботу. Кому викладе піч, кому перекладе грубку (С. Чорнобривець);

// Робити яку-небудь зачіску.

Світлана Остапівна трусонула косою, яку викладала на голові віночком (Ю. Яновський).

3. що. Розповідати, висловлювати що-небудь.

От я й викладаю все теє небозі. А вона... звісно вже, що дівчина не вважає ні на віщо, полюбивши (Марко Вовчок);

Ми розговорились. Говорили по черзі, не перебиваючи один одного, викладаючи все (Ю. Збанацький);

Виклав [Юхим] мені навіть усю історію школи (С. Васильченко);

Він теж говорив швидко, поспішаючи, щоб викласти свої думки в ці короткі п'ять – десять хвилин (Ю. Смолич).

4. тільки недок., що і без прям. дод. Читати лекції, вести уроки, навчати слухачів, учнів певної дисципліни.

Важко було знайти людину, яка могла б викладати латинь, грецьку й слов'янську мову (З. Тулуб);

Я дивлюсь на вчителя, гадаю... Ах, в ту мить згадалося мені: Він же тридцять років викладає (Т. Масенко).

5. що, рідко. Підраховувати, вилічувати що-небудь на рахівниці.

[Феноген:] Сидять і якусь комерцію на щотах [рахівниці] викладають (І. Карпенко-Карий).

6. тільки док., кого, що, перен., розм. Повалити, знищивши кого-, що-небудь.

Моя напарниця – сержант – помаленьку, короткими чергами з автомата виклала екіпаж і автоматників (Ю. Яновський).

7. кого, розм. Каструвати (тварин).

Викладати кабана.

◇ (1) Виклада́ти / ви́класти ду́шу кому і без дод. – відверто, щиро ділитися з ким-небудь думками, переживаннями, розповідати про себе все.

Погляд .. наче говорив: “Ти, чоловіче, не намагайся таїтись, викладай душу одразу, бо однаково раба Божого розкушу” (С. Голованівський);

Глянув [Боговіз] у пітьмі на Колодуба уважно, наче роздумуючи, чи варто викладати перед ним свою душу (Ю. Бедзик);

Вона мені карти розкине, .. а я їй усю душу викладу, всі кривди виплачу (І. Рябокляч);

(2) Виклада́ти / ви́класти [свої́] ка́рти кому і без дод. – відверто розказати все, не приховуючи своїх задумів, намірів, планів.

Явтух Каленикович помічає цікаві погляди ярмарчан, що фіксують його надто довгу розмову з жінкою, і одразу викладає карти (Ю. Яновський);

Доказів вистачає з надлишком для передачі справи до суду присяжних, тому адвокат не стане на попередньому слуханні справи викладати свої карти (із журн.);

[Буйко:] А ви ж як хотіли? Щоб до командира партизанського загону прийшла якась дівчина від якогось лікаря і щоб він їй одразу й карти виклав? (Яків Баш).