викладати
ВИКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́КЛАСТИ, аду, адеш і рідше ВИ́ЛОЖИТИ, жу, жиш, док., перех.
1. Дістаючи, витягаючи звідки-небудь, класти що-небудь назовні, на щось.
Марина розв’язала оклунок, почала викладати барахло: сорочки, хустки, спідниці, корсети, полотно (Епік, Тв., 1958, 554);
Андрійко виклав з шафи на стіл рахівничі книги — їх недавно з району привезли (Цюпа, Назустріч.., 1958, 317);
// Розкладати що-небудь.
Сидить мила в загороді, Карти викладає (Сл. Гр.).
2. Класти в певному порядку шматки дерну, дерев’яні бруски, камінці і т. ін., вкриваючи яку-небудь поверхню.
Вийшов [Максим] в поле геть од шляху.. Та й викопав при долині Глибоку криницю.. І виложив цямриною (Шевч., II, 1953, 257);
Щоб не залишати свіжого сліду, горбик виклали дерном і пересадили сюди з землею кущик глоду (Петльов., Хотинці, 1949, 83);
// Складати якісь знаки, візерунок, напис з чого-небудь на чомусь.
На аеродромі викладали посадкові знаки (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 101);
Ніхто так, як він, не міг викласти на дереві візерунок (Рибак, Опов., 1949, 25);
По білій черепиці було викладено червоною: "Жовтень" (Гончар, Земля.., 1947, 175);
// Складаючи і скріплюючи цеглу, камінь і т. ін., будувати що-небудь; мурувати.
Тут [на риштованні] було людно — хлопці й дівчата викладали стіну (Донч., VI, 1957, 311);
Він [пічник] і Христі та Мар’яні позаторік плиту виклав. Не нахваляться дівчата (Вирган, В розп. літа, 1959, 306);
// Робити яку-небудь зачіску.
Світлана Остапівна трусонула косою, яку викладала на голові віночком (Ю. Янов., І, 1958, 443).
3. Розповідати, висловлювати що-небудь.
От я й викладаю все теє небозі. А вона… звісно вже, що дівчина не вважає ні на віщо, полюбивши (Вовчок, I, 1955, 280);
Ми розговорились. Говорили по черзі, не перебиваючи один одного, викладаючи все (Збан., Єдина, 1959, 236);
Виклав [Юхим] мені навіть усю історію школи (Вас., IV, 1960, 20);
Він теж говорив швидко, поспішаючи, щоб викласти свої думки в ці короткі п’ять-десять хвилин (Смолич, Світанок.., 1953, 518).
4. тільки недок., також без додатка. Читати лекції, вести уроки, навчати слухачів певної дисципліни.
Важко було знайти людину, яка могла б викладати латинь, грецьку й слов’янську мову (Тулуб, Людолови, І, 1957, 146);
Я дивлюсь на вчителя, гадаю… Ах, в ту мить згадалося мені: Він же тридцять років викладає В рідних школах (Мас., Як пахне земля, 1958, 14).
5. рідко. Враховувати, вилічувати що-небудь на рахівниці.
[Феноген:] Сидять і якусь комерцію на щотах [рахівниці] викладають (К.-Карий, II, 1960, 341).
6. тільки док., перен., розм. Повалити, знищивши кого-, що-небудь.
Моя напарниця — сержант — помаленьку короткими чергами з автомата виклала екіпаж і автоматників (Ю. Янов., I, 1958, 323).
7. розм. Каструвати (тварин).
Значення в інших словниках
- викладати — виклада́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- викладати — Розкладати, класти, складати; (стіну) мурувати, ВИВОДИТИ; (думку) розповідати, оповідати, доповідати, з. ясувати; (фізику) читати лекції з; (у школі) учити; (тварин) каструвати. Словник синонімів Караванського
- викладати — [виекладатие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
- викладати — -аю, -аєш, недок., викласти, -аду, -адеш і рідше виложити, -жу, -жиш, док., перех. 1》 Дістаючи, витягаючи звідки-небудь, класти що-небудь назовні, на щось. || Розкладати що-небудь. 2》 Класти в певному порядку шматки дерну, дерев'яні бруски, камінці і... Великий тлумачний словник сучасної мови
- викладати — ВИКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́КЛАСТИ, аду, адеш, рідко ВИ́ЛОЖИТИ, жу, жиш, док. 1. що. Дістаючи, витягаючи звідки-небудь, класти що-небудь назовні, на щось. Словник української мови у 20 томах
- викладати — див. мостити Словник синонімів Вусика
- викладати — виклада́ти / ви́класти ду́шу кому і без додатка. Відверто, щиро ділитися з кимсь думками, переживаннями. Погляд .. наче говорив: “Ти, чоловіче, не намагайся таїтись, викладай душу одразу, бо однаково раба Божого розкушу” (С. Фразеологічний словник української мови
- викладати — ВИКЛАДА́ТИ (вести урок, лекцію, навчати слухачів певної дисципліни), ЧИТА́ТИ, ПОДАВА́ТИ. — Док.: ви́класти, прочита́ти, пода́ти. Кілька свят та неділь викладав він своїм слухачам українську історію (Б. Словник синонімів української мови
- викладати — Викладати, -даю, -єш сов. в. викласти, -ду, -деш, гл. 1) Выкладывать, выложить. Як позичає, то всі боги викладає. Ном. № 10629. 2) Въ художественныхъ гуцульскихъ работахъ: дѣлать инкрустаціи изъ дерева, рога или кости. Шух. I. 309. 3) Только сов. Словник української мови Грінченка