1. Словник української мови у 20 томах

вихвалятися

ВИХВАЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, ВИХВА́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВИ́ХВАЛИТИСЯ, люся, лишся, док.

1. Хвастати, хвалити самого себе.

– Не дурніший же я, справді, від його! – вихвалявся Пищимуха (Панас Мирний);

– Так це ж відомо здавна, що сміливці чи істинні відчайдухи не люблять вихвалятися, – стиха озвався Євген Співак, не повертаючи до нас забинтованої голови (Є. Доломан);

// ким, чим. Хвалити щось своє, своїх близьких і т. ін.

Любив [Терентій] вихвалятися своєю фізичною силою (Л. Смілянський);

Сестра вихвалятиметься своїми успіхами і п'ятірками (Ю. Смолич);

Гапка далі спідницею вихвалюється (У. Самчук);

Перед людьми Мар'ян поспішив вихвалитися і своїм сином Юрком (С. Чорнобривець).

2. Хвалькувато погрожувати; нахвалятися.

– Вони [шляхтичі] вихваляються порізати всю старшину (З. Тулуб).

3. тільки недок. Пас. до вихваля́ти.

В колядках славиться праця скотарів, хліборобів, вихваляються доброти й чесноти людей (І. Пільгук);

Чесна бідність – споконвічне й славне насліддя благородних римських громадян, хоч вона й засуджується простолюдом, а багатство всіма вихваляється (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вихвалятися — вихваля́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вихвалятися — ВИХВАЛЯТИСЯ – НАХВАЛЯТИСЯ Вихвалятися. 1. Дуже хвалити себе, своїх близьких, щось своє. Малашка бігала по селу та вихвалялася сестрою (Л.Яновська); – Я, коли сплю, – все на світі чую, – не раз вихвалявся він поміж селянами (Григорій Тютюнник). 2. розм. Літературне слововживання
  3. вихвалятися — -яюся, -яєшся, недок., вихвалитися, -люся, -лишся, док. 1》 Хвастати, хвалити самого себе. || ким, чим. Хвалити щось своє, своїх близьких і т. ін. 2》 Хвалькувато погрожувати; нахвалятися. 3》 тільки недок. Пас. до вихваляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вихвалятися — див. хвалитися; чванитися Словник синонімів Вусика
  5. вихвалятися — ПОГРО́ЖУВАТИ кому (попереджати з погрозою про покарання), ГРОЗИ́ТИ, ГРОЗИ́ТИСЯ, ЗАГРО́ЖУВАТИ, ПРИГРОЖУВАТИ, СТРАХА́ТИ кого, НАХВАЛЯ́ТИСЯ на кого і без додатка, розм., ХВАЛИ́ТИСЯ без додатка, розм., ВИХВАЛЯ́ТИСЯ перев. без додатка, розм., СВАРИ́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  6. вихвалятися — ВИХВАЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВИ́ХВАЛИТИСЯ, люся, лишся, док. 1. Хвастати, хвалити самого себе. — Не дурніший же я, справді, від його! — вихвалявся Пищимуха (Мирний, IV, 1955, 384); // ким, чим. Хвалити щось своє, своїх близьких і т. ін. Словник української мови в 11 томах