вихвалятися

ПОГРО́ЖУВАТИ кому (попереджати з погрозою про покарання), ГРОЗИ́ТИ, ГРОЗИ́ТИСЯ, ЗАГРО́ЖУВАТИ, ПРИГРОЖУВАТИ, СТРАХА́ТИ кого, НАХВАЛЯ́ТИСЯ на кого і без додатка, розм., ХВАЛИ́ТИСЯ без додатка, розм., ВИХВАЛЯ́ТИСЯ перев. без додатка, розм., СВАРИ́ТИСЯ розм., НАГРО́ЖУВАТИСЯ діал., ВІДХВА́ЛЮВАТИСЯ діал. — Док.: погрози́ти, загрози́ти, пригрози́ти, настраха́ти, насвари́тися, нагрозитися, відхвали́тися. Непийвода більше за всіх лютував і погрожував послати на шибеницю всю варту, котра дала змогу єзуїтові отруїтися (Н. Рибак); Жінка грозить чоловікові, той ворогує на жінку (переклад М. Зерова); Мене вкинули у возок і одвезли два десятники додому і священикові.. грозилися, що зачинять мене десь у дорозі або де й гірше... (Марко Вовчок); Староста вмовляв Михайла Барабаша, загрожував йому, підкупав його родичів, навіть родину... (Л. Смілянський); Коли незнайома пригрозила, що виб'є вікна, тітка Клавда відразу принишкла (Ірина Вільде); Урущак страхав притягти Мусія Завірюху до одвіту за наклеп (К. Гордієнко); Мав (Олійниченко) звичай завсігди нахвалятися: — Стривайте ви! Уберемо ми вас у шори, мужлани! (Б. Грінченко); Прийшлося таки оддати (гроші), бо чоловік хвалився, що й скриню рознесе й Хіврю уб'є, як не дасть (Грицько Григоренко); — Вони вихваляються порізати всю старшину (З. Тулуб); Свариться, що вона усім скаже, що її вбила мати, ніхто другий, як мати (Панас Мирний); Єгомость нагрозився, що запроторить її в пащу до Люципера (переклад М. Лукаша); Цей не дав йому яблука та ще, як той став відхвалюватись, злаяв катом (А. Свидницький).

ХВАЛИ́ТИСЯ ким, чим і з спол. щ о (хвалити себе, щось своє, своїх близьких), ПОХВАЛЯ́ТИСЯ, ВИХВАЛЯ́ТИСЯ підсил., ХВА́СТАТИ підсил., ХВА́СТАТИСЯ підсил., СЛА́ВИТИСЯ розм., ФАНФАРО́НИТИ розм.; КОЗИРЯ́ТИ розм. (виставляти як свою перевагу). — Док.: похвали́тися, ви́хвалитися, похва́стати, похва́статися. — Ге! — хвалиться дядько Володько, — се в мене такий кришталь, що другого такого в цілісінькому світі не надибаєш! (Марко Вовчок); Батьком-матір'ю не хвались, а хвались честю (прислів'я); Мати перед усіма вихваляється: — Слава Богу, вивчився мій Микола на лікаря (Григорій Тютюнник); Василь Семенович хвастає було, що його батько в дворці був, як свій чоловік (Панас Мирний); (Кіндрат Антонович:) І я скрізь тобою хвастаюся, кажу, що нема на всю округу такого (М. Кропивницький); Не славтеся царевою Святою войною. Бо ви й самі не знаєте, Що царики коять (Т. Шевченко); — Козиряєте начитаністю? — усміхнувся зневажливо Барсовський (Є. Куртяк).