вихвалятися
ВИХВАЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВИ́ХВАЛИТИСЯ, люся, лишся, док.
1. Хвастати, хвалити самого себе.
— Не дурніший же я, справді, від його! — вихвалявся Пищимуха (Мирний, IV, 1955, 384);
// ким, чим. Хвалити щось своє, своїх близьких і т. ін.
Любив [Терентій] вихвалятися своєю фізичною силою (Сміл., Зустрічі, 1936, 29);
Сестра вихвалятиметься своїми успіхами і п’ятірками (Смолич, II, 1958, 45);
Перед людьми Мар’ян поспішив вихвалитися і своїм сином Юрком (Чорн., Визвол. земля, 1959, 32).
2. Хвалькувато погрожувати; нахвалятися.
— Вони [шляхтичі] вихваляються порізати всю старшину (Тулуб, Людолови, І, 1957, 106).
3. тільки недок. Пас. до вихвал́яти.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вихвалятися — вихваля́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вихвалятися — ВИХВАЛЯТИСЯ – НАХВАЛЯТИСЯ Вихвалятися. 1. Дуже хвалити себе, своїх близьких, щось своє. Малашка бігала по селу та вихвалялася сестрою (Л.Яновська); – Я, коли сплю, – все на світі чую, – не раз вихвалявся він поміж селянами (Григорій Тютюнник). 2. розм. Літературне слововживання
- вихвалятися — -яюся, -яєшся, недок., вихвалитися, -люся, -лишся, док. 1》 Хвастати, хвалити самого себе. || ким, чим. Хвалити щось своє, своїх близьких і т. ін. 2》 Хвалькувато погрожувати; нахвалятися. 3》 тільки недок. Пас. до вихваляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вихвалятися — ВИХВАЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, ВИХВА́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВИ́ХВАЛИТИСЯ, люся, лишся, док. 1. Хвастати, хвалити самого себе. – Не дурніший же я, справді, від його!... Словник української мови у 20 томах
- вихвалятися — див. хвалитися; чванитися Словник синонімів Вусика
- вихвалятися — ПОГРО́ЖУВАТИ кому (попереджати з погрозою про покарання), ГРОЗИ́ТИ, ГРОЗИ́ТИСЯ, ЗАГРО́ЖУВАТИ, ПРИГРОЖУВАТИ, СТРАХА́ТИ кого, НАХВАЛЯ́ТИСЯ на кого і без додатка, розм., ХВАЛИ́ТИСЯ без додатка, розм., ВИХВАЛЯ́ТИСЯ перев. без додатка, розм., СВАРИ́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови