1. Словник української мови у 20 томах

вродливість

ВРОДЛИ́ВІСТЬ (УРОДЛИ́ВІСТЬ), вості, ж.

Якість за знач. вродли́вий 1; врода, краса.

Євген Вікторович викохав свій смак до жінок, вередував ними й паспорти вродливості читав з одного погляду (Іван Ле);

І тільки зараз, вперше Тарас помітив її вродливість, ніжність її лиця, хоча воно було уже ледь-ледь припухле (Василь Шевчук);

Вродливість була для неї способом життя, призначенням на цій землі, як для інших буває призначення імператорами, святими, геніями, шаленцями й мучениками (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вродливість — вродли́вість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. вродливість — (уродливість), -вості, ж. Якість за знач. вродливий 1); врода, краса. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вродливість — КРАСА́ (сукупність зовнішніх рис, фізичних якостей людини, які справляють приємне враження), КРАСОТА́, ВРО́ДА (УРО́ДА рідше), ВРОДЛИ́ВІСТЬ (УРОДЛИ́ВІСТЬ рідше), ХОРО́СТВО діал. (про вроджені зовнішні риси, вигляд людини). Словник синонімів української мови
  4. вродливість — ВРОДЛИ́ВІСТЬ (УРОДЛИ́ВІСТЬ), вості, ж. Якість за знач. вродли́вий 1; врода, краса. Євген Вікторович викохав свій смак до жінок, вередував ними, й паспорти вродливості читав з одного погляду (Ле, Міжгір’я, 1953, 15). Словник української мови в 11 томах