відкривати

ВІДКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДКРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док.

1. що. Піднімаючи, зсуваючи і т. ін. те, чим закрите, затулене що-небудь, робити доступним його внутрішню частину.

Коли Ярина померла, зайшла княгиня.., відкрила ляду її скрині (С. Скляренко);

// Забирати те, що прикриває або закриває кого-, що-небудь.

[Річард:] Та от що, брате, ти мені скажи (одкриває статую), що зроблено в сій статуї погано? (Леся Українка);

Поліція не дозволяла відкривати обличчя вбитого (Л. Смілянський);

Дмитро Холод тихенько підійшов до столу, поволі одкрив Логвинові обличчя (Г. Епік);

// Зсуваючись у той чи інший бік або піднімаючись угору, робити доступним зорові.

Інколи розкривалися стіни й одкривали вузенькі ходи, як шпари, в яких з'являлись на мить хвилі дахів (М. Коцюбинський);

Завіса колихнулась і попливла на обидва боки, відкриваючи сцену (О. Донченко);

Верхня губа, усіяна щетиною, піднялася і відкрила ряд чорних .. зубів (Панас Мирний).

2. що, розм. Те саме, що відчиня́ти 1.

Коло другого дому лазила по драбинці дівчина, відкривала віконниці (Панас Мирний);

І дверці одкрив я; вона полетіла, З вершечка на явір, щебечучи, сіла (Л. Глібов);

Із запізненням відкрив свій ларьок книгар (Ю. Яновський);

* Образно. Радість відкриває браму до нових зустрічей (О. Бердник).

3. що. Робити вільним вхід, доступ куди-небудь, у що-небудь.

[Гайдай:] Ескадра чекає наказу адмірала одкрити бухту і вийти в море (О. Корнійчук);

Поліцейський підняв руку у великій білій рукавиці і, спинивши потік машин, що рухалися головним проспектом, відкрив дорогу для транспорту з бічної вулиці (О. Бердник).

4. що. Відкорковувати, розпаковувати або розпечатувати що-небудь; розкривати.

Він поклав на столі хліб, консерви .. – Сідайте, хлопці, – і вже став одкривати баклагу (А. Головко);

Вася одкривав бляшанки консервів (М. Трублаїні);

Мені захотілося пити. Вийняв із холодильника пляшку мінеральної води, почав відкривати, і в цю мить задзвонив телефон (Ю. Мушкетик);

Мене кличуть на пошту, щоб одкрити при мені листи (М. Коцюбинський);

Сава відкрив на ходу рушницю, викинув використані патрони (О. Бердник).

5. що. Розгортати що-небудь закрите, складене, згорнуте.

Перегорнувши газету, одкрив сторінку “Селянське життя”. Це були коротенькі дописи селькорівські [сількорівські] (А. Головко);

Парасолю-автомат можна відкрити однією рукою (з мови реклами);

// Розкривати що-небудь стулене, сплющене; розтуляти.

Оте мале [дитя], звичайно таке дике, тепер обіймає пухкими рученятами шию лікаря й само одкриває рота (М. Коцюбинський);

Марко плакав, дивувався. Знов очі одкрила, Пильно, пильно подивилась – Сльози покотились (Т. Шевченко);

Він хотів відкрити очі, та повіки були такі важезні, що його кидало у гарячий піт при спробі їх розплющити (С. Тельнюк).

6. що. Крутячи кран, відводячи клапан і т. ін., що служать перепонами чого-небудь, випускати звідкись.

Навіть не ввімкнувши світла, Микола забіг до кухні, відкрив холодну воду і почав жадібно пити (із журн.);

Слідчий установив, що жінка навмисне відкрила газ і пішла з дому (з газ.).

7. кого, що. Виявляти, знаходити, помічати когось або щось, раніше не відомих.

[Префект:] Сю перлину [співця] не ти, а я відкрив уперше (Леся Українка);

– Може, ми, як виростемо, невідомі землі відкриємо або ракетоплан збудуємо... (О. Донченко);

// Знаходити, виявляти щось дослідженням, вивченням.

Щороку астрономи відкривають нові астероїди (з навч. літ.).

8. що. Викривати, виявляти те, що було таємницею, невідомим; розкривати.

Боровий кожного разу відкривав щось нове в житті, душі, поривах молодої художниці (Я. Гримайло);

Знав Дмитрій – нікому не відкривав Данило своїх думок (А. Хижняк);

Прибіг і всю правду одкрив, що вона його спроводжала на вечорниці, а я забороняв ходить (Ганна Барвінок);

[Генерал-майор:] Товариші розвідники! Вночі сьогодні розвідку пошлем, – її мета: на себе взять удар І засоби противника відкрити (Л. Дмитерко);

* Образно. Вони [рослини] відкривали своїм друзям – людям велику силу краси й любові вічної творчості та радості життя (О. Бердник).

9. що. Започатковувати діяльність якої-небудь установи, закладу і т. ін., розпочинати якийсь захід.

[Марина:] Прокіп на мене розсердився. Бігає, виставку влаштовує. Сьогодні відкривають (О. Корнійчук);

Через дві неділі [два тижні], як Андрій відкрив школу, – вона була повнісінька (М. Коцюбинський);

– Незабаром відділ народної освіти збирається відкрити якісь курси для перепідготовки вчителів (М. Стельмах);

// Першим починати що-небудь.

Понад сто років тому великий Шевченко поемою “Єретик” відкрив в українській літературі тему Чехії (із журн.);

// Починати які-небудь дії.

Рятувало німців поки що те, що наші союзники не поспішали відкривати другий фронт (Д. Бедзик).

(1) Відкрива́ти / відкри́ти жи́ли (ве́ни) – різати або проколювати кровоносні судини для крововиливу.

– Подивись, чи в полі видко Нашу чесну короговку? Коли ні, не хочу жити, Хай мені одкриють жили, Хай джерелом кров поллється, Хай умру від згуби крові (Леся Українка);

(2) Відкрива́ти / відкри́ти засі́дання (збо́ри, конфере́нцію і т. ін.) – оголошувати про початок засідання, зборів і т. ін.; починати засідання, збори і т. ін.

Потім всі рушили до клубу відкривати урочисті збори (В. Кучер);

Генеральний директор бібліотеки відкрив конференцію “Інтелектуальні інформаційні технології” (з газ.);

(3) Відкрива́ти / відкри́ти себе́:

а) виявляти свою присутність.

Іван, як перепел у житі. Припав грудьми і занімів, І лиш дививсь на обрій дальній, – Себе одкрити він не смів... (М. Шеремет);

б) називати своє справжнє ім'я, прізвище.

– Коли ця особа відкриє себе, – сказав містер Джеггерс, випростовуючись, – ви з нею самі залагоджуватимете свої стосунки (із журн.);

(4) Відкрива́ти (зніма́ти) / відкри́ти (зня́ти) вого́нь (пальбу́) – починати стріляти з вогнепальної зброї.

– Як я команду дам, щоб огонь відкривали? Горло ж зовсім захрипло (Григорій Тютюнник);

Партизани кілька разів відкривали по літаках вогонь (Ю. Збанацький);

– Зняв би я тоді пальбу – вас би всіх постріляли разом зо мною (Ю. Смолич);

Коли перша граната рвонула літак, ми залпом відкрили вогонь по намету (О. Гончар).

△ (5) Відкрива́ти / відкри́ти креди́т (креди́тну лі́нію), фін. – надавати право кому-небудь користуватися кредитом.

Н. Ж. каже, що .. просив одкрити йому кредит в 20 р. до січня, бо раніш не міг би заплатити (Леся Українка);

Банк відкриває кредитну лінію підприємству, яке може знімати певну суму протягом певного терміну (з навч. літ.);

(6) Відкрива́ти / відкри́ти раху́нок:

а) (фін.) давати перший внесок у банк (про вкладника) або починати видавати гроші за певним рахунком (про банк).

Якщо ви щойно зареєстрували свою фірму і збираєтеся відкривати рахунок у банку, радимо зважено поставитися до вибору банківської установи (з газ.);

б) у спортивній грі – одержувати перше очко на свою користь.

У футболістів “Динамо” сьогодні не клеїлася гра, нападники ніяк не могли відкрити рахунок (з газ.).

◇ (7) Відкрива́ти / відкри́ти Аме́рику, ірон. – говорити або повідомляти, оголошувати про що-небудь давно відоме всім як про нове.

– Орисю, організація служниць існує вже добрих тридцять років, а ти нам тут відкриваєш Америку (Ірина Вільде);

– Тобі, можливо, нудно читати ці рядки. Мовляв, Люба відкриває Америку... (В. Бабляк);

– Про це говорить увесь завод, – посміхаюся гірко я. – Теж мені відкрив Америку (П. Загребельний);

(8) Відкрива́ти / відкри́ти [нову́] сторі́нку (е́ру) в чому, чого:

а) робити що-небудь видатне, знаменне в чомусь, докорінно відмінне від попереднього (перев. у галузі науки).

Перший міжпланетний політ космічної ракети відкрив славну сторінку у вивченні космічного простору (з наук.-попул. літ.);

Еру надзвукових реактивних пасажирських літаків відкрив 1969 року ТУ-144 (з наук.-попул. літ.);

Комп'ютери відкрили нову еру в історії техніки (із журн.);

б) починати новий період, етап у чому-небудь.

Книга Валерія Шевчука про козацьку державу відкриває нову сторінку історії України (з публіц. літ.);

Мобільні технології створюють для роздрібної торгівлі нові джерела доходу і відкривають нову еру багатоканальної торгівлі (з газ.);

(9) Відкрива́ти / відкри́ти про́стір для чого, чому – давати можливість вільно розвиватися.

Розвиток продуктивних сил відкриває безмежний простір для соціального прогресу людства (з публіц. літ.);

Монолог перетік у діалог двох акторів, відкривши простір їхньому натхненню та інтерпретаторським здібностям (з навч. літ.);

(10) Відкрива́ти / відкри́ти ро́та – починати говорити, висловлюватися.

Ось вони, ці забиті, затуркані смерди, з усіх останніх сил раділи, що немає війни, і відкривали роти тільки для того, щоб проклинати тих, хто здобував їм цю нікчемну .. волю (В. Шкляр);

І не встиг Гнат відкрити рота, як Улас схопив із стола ключ, відкрив двері і, не озирнувшись навіть, вийшов із кабінету голови (Григорій Тютюнник);

(11) Відкрива́ти / відкри́ти шлях (доро́гу) кому, чому і без дод. – створювати сприятливі умови для досягнення чого-небудь, успіху в чомусь або для розвитку чогось.

Діалог культур відкриває дорогу до істинно загальнолюдської культури (з публіц. літ.);

Аналіз інформаційних процесів, що відбуваються у соціотехнічних системах, відкриває шлях до з'ясування їх генетичного зв'язку з мовно-розумовими процесами (з наук. літ.);

– Орете сидьма, сієте сидьма, культурно – куди ж... Тільки хто вам дороги відкрив? (О. Гончар);

(12) Відкрива́ти (розкрива́ти) / відкри́ти (розкри́ти) ду́шу (се́рце) чию, чиє, кому, перед ким і без дод.:

а) відверто, щиросердно ділитися з ким-небудь своїми заповітними думками, переживаннями, намірами і т. ін.

Оце коли не Настя біжить до Параски, то Параска до Насті, .. обидві, посідаючи, ведуть свою розмову, розкривають свою душу одна другій (Панас Мирний);

– Ні, я радист.., в обличчя не бачу свого співрозмовника, а по голосу відчуваю, перед ким можна відкривати душу (П. Інгульський);

Йдемо, значить, потихеньку стежиною обабіч асфальту і говоримо .. Зіна геть чисто відкриває душу мені (В. Логвиненко);

Хочеться йому [Йосипові] до батька доступити, хочеться йому .. відкрити своє серце, а може, й зглянеться, а може, й зваже [зважить] (Панас Мирний);

Вона була рада приходові Катерини, бо не мала тут ні рідних, ні добрих знайомих, не було з ким поділитися своїми думками і не було кому відкрити свою душу (С. Чорнобривець);

Голубоока, завжди трішки замріяна і незмінно безпосередня і щира [Марія]: чим схвильована, що думає – все розкаже, всю душу розкриє (С. Олійник);

б) (перев. зі сл. серце) освідчуватися в коханні.

Скільки ж то разів, зустрічаючись на вулиці, хотів промовити до неї, відкрити їй своє серце (І. Франко);

(13) Відкрива́ти (розкрива́ти) / відкри́ти (розкри́ти) ка́рти кого, чиї, рідко чого і без дод. – переставати приховувати таємницю про що-небудь або чиїсь потаємні думки, плани, наміри і т. ін.; діяти відверто.

– Звичайні собі туристи. І ніхто не зобов'язаний відкривати перед ними всі свої карти (П. Оровецький);

Сохацький вважав за можливе піти на риск і не виконав прямої директорової вказівки: до Держплану не пішов і питання ні з ким не погоджував. Боявся передчасно відкрити карти (Л. Дмитерко);

– Які цілі ти переслідував, коли писав про мене дописа в обласну газету? “Що ж робити? Поводить його трохи за носа чи відкрити карти зараз же?” – Я не писав ніякого допису (Григорій Тютюнник);

Що ж він робитиме при німцях? Розкривши карти минувшини, зможе знову кинутись у політичний крутіж (М. Стельмах);

За вечерею Семен Федорович навіть розмовляв з дружиною. І тоді Фросина розкрила перед ним усі карти Макара Підігрітого: – Хоче стати на твоє місце (М. Зарудний);

(14) Відкрива́ти (розкрива́ти) / відкри́ти (розкри́ти) обі́йми – щиро, тепло, приязно і сердечно зустрічати, приймати кого-небудь.

Наче весна, ти обійми одкрила... (В. Сосюра);

Ти вернулась, прийшла, наче з дальніх країв, мов з холодного царства Валгали. І назустріч тобі я обійми розкрив, – в серці тихо І сонячно стало (В. Сосюра);

(15) Відкрива́ти (розкрива́ти) / відкри́ти (розкри́ти) о́чі:

а) (кому) показувати, розказувати всю правду про що-небудь.

Мабуть, що так... якщо ми дітям не відкриваємо очей, це не значить, що вони залишаються сліпими. Прозріння їм приносить життя... (Л. Дмитерко);

– Це добре, Прокоповичу, що є такі люди, що одкривають нам очі... Але ж самі вони не переінакшать порядків у світі (А. Іщук);

[Чумак:] Треба спочатку поговорити з народом, відкрити йому очі (І. Микитенко);

Покохав я доньку Аксакову. І вона покохала мене. Але магнат не міг віддати її за бурлаку. Хоч як ховали ми наше кохання, а знайшлися добрі люди – відкрили батькові очі (З. Тулуб);

б) (кому і без дод., на що) допомагати кому-небудь правильно або глибше розуміти, сприймати, пізнавати щось.

Учитель художньої школи повинен розкривати очі дитині на красу світу, а не намагатися зробити малюнок красивішим (з наук.-попул. літ.);

Корисно слухати такі пісні, які дають змогу відкривати очі на зовнішній світ (із журн.);

Петербург, курси багато чого мене навчили, багато на що розкрили очі (І. Кочерга);

Вона [вчителька] багато чого в житті нас навчила, багато на що наштовхнула, багато на що очі вперше нам відкрила (П. Тичина);

Учень, а нині високоосвічена людина, згадки свої закінчив так: “Кобзар” Т. Г. Шевченка відкрив мені очі на чимало тоді незнаного (О. Ковінька);

Сьогоднішній концерт відкрив мені трохи ширше очі на музику, можливо, тому, що Кеся старалася прилучити мене до вершин музичної культури (Ю. Збанацький);

в) (кому, на що) викриваючи що-небудь, показувати комусь справжній стан речей, сутність чого-небудь.

Шевченко ніколи не мирився з панами, відстоював інтереси трудівників, розкривав їм очі на соціальну неправду (із журн.);

г) (кому, на кого – що) давати можливість переконатися у помилковості своїх поглядів щодо когось, чогось.

[Леся:] Я вам вдячна, Тарасе, Ви відкрили мені очі на цю людину (Л. Смілянський);

Це свята правда, і колись ви дякуватимете, що я відкрив вам на неї очі (В. Дрозд);

(16) Відкрива́ти (розкрива́ти) / відкри́ти (розкри́ти) таємни́цю:

а) (кому, перед ким і без дод.) розказувати правду про те, що приховується.

Одну таємницю треба вже тепер відкрити. Славко не здав ані одного іспиту (Л. Мартович);

Хотіла [Люба] ще сказати слово, ще перевірити людину. Аж тоді розкрити перед ним свої хвильні таємниці (Іван Ле);

[Катя:] Степане Івановичу, пробачте, може, я таємницю розкрила? І що в мене за язик такий скажений! (В. Собко);

б) (чого) виявляти внутрішню сутність чого-небудь, пізнавати до кінця щось.

Лише космонавти зможуть остаточно розкрити таємниці Місяця та планет Сонячної системи (з наук.-попул. літ.);

(17) Відкри́ти (відчини́ти) / відкрива́ти (відчиня́ти) две́рі:

а) (для кого – чого, кому, чому) дати кому-небудь вільний доступ кудись, можливість користуватися, займатися і т. ін. чим-небудь або розвиватися чомусь.

Сотні і тисячі українських емігрантів порушили клопотання про повернення на рідну землю. І Батьківщина широко відкрила для них двері (із журн.);

Стаття пролунала рішучою, науково обґрунтованою вимогою до царського уряду відкрити двері українській мові в народну школу (із журн.);

б) (до чого) зробити можливим що-небудь.

– Лашка замислилася. Подорож у візку з гетьманами відчинила перед нею останні двері до життя світської жінки (Іван Ле);

Пока́зувати (відкрива́ти) / показа́ти (відкри́ти) спра́вжнє (ді́йсне) обли́ччя див. пока́зувати.