відкривати

ВІДКРИВА́ТИ (знімаючи, відгортаючи якесь накриття, заслону з кого-, чого-небудь, робити його видним, доступним зорові), РОЗКРИВА́ТИ, ВІДСЛОНЯ́ТИ, ВІДСЛО́НЮВАТИ, ВІДТУЛЯ́ТИ, РОЗТУ́ЛЮВАТИ, РОЗТУЛЯ́ТИ, РОЗХИЛЯ́ТИ, ОГО́ЛЮВАТИ, ОГОЛЯ́ТИ. — Док.: відкри́ти, розкри́ти, відслони́ти, відтули́ти, розтули́ти, розхили́ти, оголи́ти. Вітаючись, він ґречно.. підняв фетровий капелюх, відкриваючи сиву лев'ячу шевелюру (О. Гончар); Накриває (Гонта) Червоною китайкою Голови козачі. Розкрив, ще раз подивився... (Т. Шевченко); Його довгим волоссям бавився вітер, відслонюючи високе чоло (В. Гжицький); Орися несміливо відтулила обличчя (Б. Грінченко); Доротті.. підійшла до вікна й розтулила важку гардину (І. Ле); Розхиляє у нього на грудях халата, а там чотири медалі й орден (І. Муратов); Конвоїри стягли з полоненого червоноармійця одяг, оголивши спину (П. Автомонов).

ВІДКРИВА́ТИ (витягати, знімати корок, кришку тощо, роблячи вільним отвір пляшки, банки й т. ін.), РОЗКРИВА́ТИ, РОЗПЕЧА́ТУВАТИ, ВІДКОРКО́ВУВАТИ, РОЗКОРКО́ВУВАТИ, ВІДКУ́ПО́РЮВАТИ рідше, РОЗКУ́ПО́РЮВАТИ рідше, РОЗКУ́БРЮВАТИ діал. (пляшку). — Док.: відкри́ти, розкри́ти, розпеча́тати, відкоркува́ти, розкоркува́ти, відку́по́рити, розку́по́рити, розку́брити. Мати аж пальці порізала, відкриваючи йому консерви (О. Гончар); Тобі посилку принесуть в хату,.. кажи при собі розкрити ящик, чи не поломили чого (Леся Українка); Розпечатувати пакет; Сам господар відкорковував пляшки (Н. Рибак); Витяг (Сергій) з кишені складного ножа і вмить розкоркував пляшку (О. Копиленко); Хабаров відкупорив пляшку (О. Донченко); Розкупорили шампанське.

ВІДКРИВА́ТИ (робити відомим те, що було прихованим, таємним), РОЗКРИВА́ТИ, ВИКРИВА́ТИ, З'ЯСО́ВУВАТИ, ХВАЛИ́ТИСЯ. — Док.: відкри́ти, розкри́ти, ви́крити, з'ясува́ти, похвали́тися. Одну таємницю треба вже тепер відкрити (Лесь Мартович); Досі ніхто в класі не розкрив цього великого секрету (О. Копиленко); Лихолєтов довго нічим не викривав своїх намірів (О. Донченко); Мовчазна могила нам не з'ясує, що діється в ній (Леся Українка); — Ти ж, Карпе, мовчи, — сказав мені Іван, як кавуни прибрали.. — І матері не хвалися, що бачив сьогодні (Панас Мирний).

ВІДКРИВА́ТИ (знаходити, виявляти щось дослідженням, вивченням чого-небудь), РОЗКРИВА́ТИ, УСТАНО́ВЛЮВАТИ (ВСТАНО́ВЛЮВАТИ). — Док.: відкри́ти, розкри́ти, установи́ти (встанови́ти). Щодесять хвилин хіміки планети відкривають, синтезують, одержують хімічну речовину (з журналу); Коперник установив, що центром руху Землі й планет є Сонце (з підручника).

ВІДКРИВА́ТИ (шукаючи, знаходити), ВИЯВЛЯ́ТИ. — Док.: відкри́ти, ви́явити. Він мріє мандрувати.. Відкривати нові землі (Ю. Смолич); Терпляче блукала (медсестра) по всіх підрозділах, не виявляючи ніяких серйозних захворювань (О. Гончар).

ВІДКРИВА́ТИ (піднімаючи або знімаючи те, чим закрите, накрите щось, робити вільним доступ у середину чого-небудь), РОЗКРИВА́ТИ. — Док.: відкри́ти, розкри́ти. Потім вона сама відкрила віко (піаніно), притягла стільчик і сіла (Г. Хоткевич); Скиба взяв мішок і розкрив куховку, що тут же біля полу стояла, накрита ряденцем (А. Головко).

ВИЯВЛЯ́ТИ (бачити в комусь, чомусь що-небудь, раніше не помічене), ПОМІЧА́ТИ, УСТАНО́ВЛЮВАТИ (ВСТАНО́ВЛЮВАТИ), ЗНАХО́ДИТИ, ВІДКРИВА́ТИ, ПІДМІЧА́ТИ, НАЗНАВА́ТИ розм. — Док.: ви́явити, помі́тити, установи́ти (встанови́ти), поба́чити, знайти́, відкри́ти, підмі́тити, назна́ти. Капітан Чумаченко ставав нещадним, коли виявляв, що якась рота зазнала марних втрат людьми (О. Гончар); В розлуці Роман знаходив у Люби стільки нового і славного, чого раніше не помічав (М. Стельмах); Параска Федорівна безпомилково встановила, звідки саме перейшла на Остапа Антоновича та штучна родина (Г. Епік); Подивившись якось ненароком на свого товариша, вона стільки внутрішньої муки побачила на його молодому обличчі (Г. Хоткевич); (Префект:) Сю перлину (співця) не ти, а я відкрив уперше (Леся Українка); (Рябина:) Знаєш, пане писарю, я дещо.. підмітив і хотів би тобі сам про се розумне слово сказати (І. Франко); Назнав десь-то селянин В лісі шпаченята (І. Манжура).

ВІДЧИНЯ́ТИ (відводити вбік стулки дверей, вікон тощо, роблячи вільним вхід, отвір), РОЗЧИНЯ́ТИ, ВІДКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИ рідше; ПРОЧИНЯ́ТИ, ПРОКРИВА́ТИ рідше (не повністю, частково); ВІДХИЛЯ́ТИ (тихо); РОЗЧА́ХУВАТИ (широко, навстіж); ВІДЩІПА́ТИ (знімаючи защіпку); ВІДКИДА́ТИ (різко). — Док.: відчини́ти, розчини́ти, відкри́ти, розкри́ти, прочини́ти, прокри́ти, відхили́ти, розчахну́ти, відщепи́ти, відщіпну́ти, відки́нути. Він довго намацував засув, поки відчинив двері (С. Чорнобривець); Пані Федора мовчки розчиняє браму (М. Стельмах); По драбині лазила дівчина, відкривала віконниці (Панас Мирний); Мила, день уже давно! Як для мене вірне серце, Ти у сад розкрий вікно (В. Сосюра); Прочинивши хвіртку, Семен побачив дружину (П. Кочура); Одхиляє трошки ляду, придивляється у шпарку (Леся Українка); Відхиливши дверцята, Володька привітався з машини до куми (О. Гончар); Сеспель рвучко повернувся, широко розчахнув двері (Ю. Збанацький); Відщепнула йому двері, кличе його (Г. Квітка-Основ'яненко); Одкинула двері, держить (Марко Вовчок).

ПОЧИНА́ТИ що, з інфін. (якусь дію, роботу, процес, робити перші кроки в якійсь діяльності), РОЗПОЧИНА́ТИ, ПРИСТУПА́ТИ до чого, ЗАЧИНА́ТИ, БРА́ТИСЯ за що, до чого, з інфін., ЗАХО́ДЖУВАТИСЯ (ЗАХО́ДИТИСЯ) з інфін., без додатка, ЗАБИРА́ТИСЯ з інфін., до чого, ПРИКЛАДА́ТИСЯ до чого, ПРИЛУЧА́ТИСЯ до чого, НАЛА́ГОДЖУВАТИ що, НАЛА́ДЖУВАТИ що, ВІДКРИВА́ТИ що, ПІДНІМА́ТИСЯ (ПІДІЙМА́ТИСЯ) на що, ПОРУ́ШУВАТИ (ПОРУША́ТИ) що, перев. із сл. розмова, справа, процес і т. ін., ПІДХО́ДИТИ до чого, ПІДСТУПА́ТИ до чого, розм., ПРИСТУПА́ТИСЯ до чого, розм., РОЗВ'ЯЗУВАТИ що, розм., ПРИЙМА́ТИСЯ за що, з інфін., розм., ПРИМО́ЩУВАТИСЯ до чого, з інфін., розм., ЗАПОЧИНА́ТИ що, діал., РОЗЧИНА́ТИ що, діал.; ІТИ́ (ЙТИ) з інфін., на що, до чого (часто рухаючись); ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ) що, ПІДНО́СИТИ що (часто у відповідь на щось). — Док.: поча́ти, розпоча́ти, приступи́ти, зача́ти, узя́тися (взя́тися), заходи́тися, забра́тися, прикла́стися, прилучи́тися, нала́годити, нала́дити, відкри́ти, підня́тися (підійня́тися), пору́шити, підійти́, підступи́ти, приступи́тися, розв'яза́ти, прийня́тися, примости́тися, започа́ти, піти́, підня́ти (підійня́ти), піднести́. — Купаємось! — каже Тоня й починає роздягатись (О. Гончар); — От нас вже зібралось чимало. Час вже розпочинати Чорну Раду, — загомонів тихо Кривоніс (І. Нечуй-Левицький); — Заплутались трошки коропи в моїй мережі.., час приступати до діла (І. Нечуй-Левицький); Хто в марті сіяти не зачинає, той про своє добро забуває (прислів'я); Дівчина здіймає кужілку і знов береться прясти (Леся Українка); Після всіх отих понаднормативних процедур директор заходжувався снідати (Ю. Збанацький); Знову заходилася розповідати про панщинукріпаччину (О. Левада); Гей, брати! Поки не пізно, Прилучаймось враз до праці (П. Грабовський); Вечеряли також під грушею, до місяця. Пробували налагодити якусь розмову, не в'язалася (С. Васильченко); Невповні розквітшії квітки ледве пахли, соловейки тільки ще своє щебетання наладжували (Марко Вовчок); Партизани кілька разів відкривали по літаках вогонь (Ю. Збанацький); Треба було вишукувати свідків умови, порушувати довголітній, сутужний процес (І. Франко); Дівчина прикидає, з якого краю їй доведеться підступати до такої розмови (М. Стельмах); До англійської мови ще дуже мало хто приступається, бояться її трудності (Леся Українка); У 1939 році гітлерівська Німеччина напала на Польщу і розв'язала війну (з підручника); Не раз приймались усі плакати. Як же дійшло до прощання з панотцем, то Черевань так і зарюмав (П. Куліш); Удруге знов примощується мати Чайченка добрить: "..а моторний, а розумний, а славний" (Марко Вовчок); Краще замовкнути, краще серцем переболіти їй, як розчинати колотнечу з дітьми! (Г. Косинка); (Дозорець:) Тепер ідіть обидва на роботу раніше від усіх. Се вам за кару! (Леся Українка); Не безслідно пройти Має те, що колись розцвітало, Що у ріднім краї піднімало бої, Що до волі людей поривало (Панас Мирний); Доста тільки, щоби чоловік показався, так молоді підносять великий крик, плачуть, голосять (Лесь Мартович).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відкривати — (знімати покриття) розкривати, відслоняти, розм. (повністю) оголювати, (пляшку, банку, пачку) розпечатувати, відкорковувати, (таємницю, істину) виявляти, встановити. Словник синонімів Полюги
  2. відкривати — відкрива́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. відкривати — Двері, вікно, ворота, шафу, чемодан тощо – переважно розчиняти, відчиняти. Повіки своїх очей – переважно розплющувати, відплющувати. Літературне слововживання
  4. відкривати — (очі) розкривати, розплющувати, ур. отверзати, д. отвирати; (рот) розтуляти; (злочин) викривати; (замкнуте) відмикати; (секрет) виказувати, i>перед кіш</i викладати карти кому; (воду) пускати; (завісу) відтуляти, відслоняти, відслонювати... Словник синонімів Караванського
  5. відкривати — [в'ідкриеватие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
  6. відкривати — Відкривати, відчиняти, розгортати Часто слова відкривати й відчиняти вважають за синоніми, ніби вони означають одне й те ж, і кажуть: «Відкрий вікно» — замість «відчини вікно» або навпаки: «На нашій вулиці відчинили нову крамницю» ... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  7. відкривати — -аю, -аєш, недок., відкрити, -ию, -иєш, док., перех. 1》 Піднімаючи або знімаючи те, чим закрите, накрите щось, робити вільним доступ усередину чого-небудь. || Забирати те, що прикриває або закриває, затуляє кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. відкривати — ВІДКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДКРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док. 1. що. Піднімаючи, зсуваючи і т. ін. те, чим закрите, затулене що-небудь, робити доступним його внутрішню частину. Коли Ярина померла, зайшла княгиня.., відкрила ляду її скрині (С. Словник української мови у 20 томах
  9. відкривати — відкрива́ти / відкри́ти Аме́рику, ірон. Говорити чи оголошувати про те, що всім давно відоме. — Орисю, організація служниць існує вже добрих тридцять років, а ти нам тут відкриваєш Америку (Ірина Вільде); “Тобі, можливо, нудно читати ці рядки. Фразеологічний словник української мови
  10. відкривати — ВІДКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДКРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех. 1. Піднімаючи або знімаючи те, чим закрите, накрите щось, робити вільним доступ усередину чого-небудь. Коли Ярина померла, зайшла княгиня.., відкрила ляду її скрині (Скл. Словник української мови в 11 томах