візництво
ВІЗНИ́ЦТВО, а, с.
1. Те саме, що візникува́ння.
З влаштуванням портів у Миколаєві та Одесі, Ростові й Таганрозі чумацтво неймовірно поширилося. Але разом з тим воно трансформувалося поступово у візництво (з наук.-попул. літ.).
2. Заняття автомобільними перевезеннями пасажирів та вантажів (перев. невеликих).
За візництво без ліцензії таксисту загрожує штраф (з газ.);
Зрозуміло, приватне візництво мало цікаве звичайному автовласникові, що заробляє собі на бензин за основним місцем діяльності (з Інтернету).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me