вічність

ВІ́ЧНІСТЬ, ності, ж.

1. Плин часу, що не має початку й кінця.

Вічність пізнаю, даровану годиною лихою (В. Стус);

Шнурре .. тепер не квапився, мав вигляд людини, в якої в розпорядженні вічність (П. Загребельний);

* Образно. Нехай життя – момент і зложене з моментів, ми вічність носимо в душі (І. Франко);

// чого. Безконечність, нескінченне у часі існування матеріального світу.

Вірю я в правду свого ідеалу, і коли б я тую віру зламала, віра б зламалась у власне життя, в вічність матерії (Леся Українка);

* У порівн. Через кілька хвиль, довгих, як вічність, знявся новий гамір побажань (К. Гриневичева);

Максим .. пильно дивився на дружину й на синка Бориса, шукаючи в них якихось особливих змін, що, здавалося, мусили б бути після цієї ночі, такої для нього довгої, як вічність (І. Багряний).

2. Дуже довгий час, віки.

Одна тільки хвиля одділяла минуле од того, що сталось, а здавалось, що проминула вічність (М. Коцюбинський);

Благословенні ви, сліди, Не змиті вічності дощами, Мандрівника Сковороди з припорошілими саквами (М. Рильський);

Вічністю здалися Дмитрові якихось півгодини (В. Козаченко);

// Пам'ять про когось у віках.

У вічність слава двері їм відчинить, Хто впав за честь і волю Батьківщини! (І. Нехода);

* Образно. Лише Дніпро, брат вічності й краси, тече в лугах тих самих і так само (Л. Костенко).

○ (1) На ві́чність, у знач. присл. – назавжди, на все життя.

[Павло:] Все спродам і ранньою весною в Оренбурзьку губерню [губернію]... Банк грошей дасть, і я куплю там сто десятин на вічність (І. Карпенко-Карий).

◇ Відійти́ (піти́) / відхо́дити у ві́чність (у дові́чний сон) див. відхо́дити;

Ка́нути в бе́звість (у небуття́, у ві́чність) див. ка́нути;

(2) Ці́ла ві́чність <�Ці́лий вік> – дуже багато часу або все життя.

Кого не візьме [Харон], як затнеться, Тому сидіти доведеться, Гляди – і цілий, може, вік (І. Котляревський);

– Коли б тобі щаслива доля, – Сказав ласкаво чоловік, – Дала шматок такого поля – Ти б, синку, сіяв цілий вік! (Л. Глібов);

Здавалося, що з тієї хвилини, як вона потрапила в болото, минула ціла вічність (О. Донченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вічність — ві́чність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. вічність — [в’ічн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. вічність — Безвік Словник чужослів Павло Штепа
  4. вічність — -ності, ж. 1》 Плин часу, що не має початку й кінця. || чого. Безконечність. 2》 Про дуже довгий час, віки. || Пам'ять про когось у віках. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вічність — див. вік Словник синонімів Вусика
  6. вічність — відійти́ / відхо́дити у ві́чність (у дові́чний сон), уроч. Померти. Минуло п’ять років відтоді, як відійшов у вічність великий сонцелюб — поет-академік Максим Тадейович Рильський (З газети)... Фразеологічний словник української мови
  7. вічність — ВІК (дуже довгий час, період), ВІКИ́ мн., ВІ́ЧНІСТЬ. — Ну й страшний він (пес) у тебе! Вік пам'ятатиму (Є. Гуцало); Якби всі легенди зібрати морські, Якби їх в томи записати.. Там літера кожна, Немов смолоскип, Горіла б віки — Не згоряла (М. Словник синонімів української мови
  8. вічність — Ві́чність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. вічність — ВІ́ЧНІСТЬ, ності, ж. 1. Плин часу, що не має початку й кінця. *Образно. Нехай життя — момент і зложене з моментів, ми вічність носимо в душі (Фр., XI, 1952, 172); // чого. Безконечність. Словник української мови в 11 томах
  10. вічність — Вічність, -ности ж. Вѣчность. Ном. № 390. Продав худобу у вічність. Дати шматок кому хліба на вічность. Г. Барв. 415. Словник української мови Грінченка