вічність

відійти́ / відхо́дити у ві́чність (у дові́чний сон), уроч. Померти. Минуло п’ять років відтоді, як відійшов у вічність великий сонцелюб — поет-академік Максим Тадейович Рильський (З газети); Буде у Сурамі Велике свято — пам’ятник відкриють Незламній поетесі-войовниці (Лесі Українці), Що там у сон довічний відійшла (М. Рильський).

ка́нути у бе́звість (у небуття́, у ві́чність). Зникнути назавжди, безповоротно. Радісно розуміти, що книжки Юрія Шовкопляса в безвість не канули (З газети); Довкола панувала могильна тиша, немов земля вся канула в небуття (В. Гжицький).

на ві́чність. Назавжди, навічно. (Павло:) Все спродам і ранньою весною в Оренбурзьку губерню (губернію)... Банк грошей дасть, і я куплю там сто десятин на вічність (І. Карпенко-Карий).

піти́ у ві́чність. Зникнути, минути безповоротно. Віра в безвір’я, Золото й грязюка.., Сила і немічність,— Все тут (на кладовищі) уляглося, Все пішло у вічність (Я. Щоголів).

ці́ла ві́чність. Дуже багато часу. Здавалося, що з тієї хвилини, як вона потрапила в болото, минула ціла вічність (О. Донченко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вічність — ВІ́ЧНІСТЬ, ності, ж. 1. Плин часу, що не має початку й кінця. *Образно. Нехай життя — момент і зложене з моментів, ми вічність носимо в душі (Фр., XI, 1952, 172); // чого. Безконечність. Словник української мови в 11 томах
  2. вічність — див. вік Словник синонімів Вусика
  3. вічність — ві́чність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. вічність — [в’ічн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  5. вічність — ВІК (дуже довгий час, період), ВІКИ́ мн., ВІ́ЧНІСТЬ. — Ну й страшний він (пес) у тебе! Вік пам'ятатиму (Є. Гуцало); Якби всі легенди зібрати морські, Якби їх в томи записати.. Там літера кожна, Немов смолоскип, Горіла б віки — Не згоряла (М. Словник синонімів української мови
  6. вічність — Вічність, -ности ж. Вѣчность. Ном. № 390. Продав худобу у вічність. Дати шматок кому хліба на вічность. Г. Барв. 415. Словник української мови Грінченка
  7. вічність — Безвік Словник чужослів Павло Штепа
  8. вічність — -ності, ж. 1》 Плин часу, що не має початку й кінця. || чого. Безконечність. 2》 Про дуже довгий час, віки. || Пам'ять про когось у віках. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. вічність — Ві́чність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. вічність — ВІ́ЧНІСТЬ, ності, ж. 1. Плин часу, що не має початку й кінця. Вічність пізнаю, даровану годиною лихою (В. Стус); Шнурре .. тепер не квапився, мав вигляд людини, в якої в розпорядженні вічність (П. Загребельний); * Образно. Словник української мови у 20 томах