гармата

ГАРМА́ТА, и, ж.

1. Артилерійська довгоствольна вогнепальна зброя з пологою траєкторією, признач. для ураження живої сили і бойової техніки противника, руйнування оборонних споруд і т. ін.

Гармати ревіли, мов люті звірі, кидаючи з своїх гирл тяжкі, смертоносні кулі (І. Франко);

Хтозна, чи не спалахують ото над далеким обрієм постріли гармат і чи не гримотить там десь приглушена відстанню артилерійська канонада? (Б. Антоненко-Давидович);

Удосвiта, поки сходило сонце, по селу били гармати (Р. Андріяшик);

А при дорозі, жерлом у замет, стоїть покинута гармата, чавунний львівський фальконет (Л. Костенко);

* У порівн. Мов пущене ядро з гармати, земля круг сонця творить цикл (П. Тичина).

2. Апарат спеціального призначения, який за формою та способом дії нагадує таку зброю.

Не секрет, що звичайні електронні або рентгенівські гармати вражають не лише хворі, а й здорові тканини (з наук. літ.).

△ (1) Гарпу́нна гарма́та – пристосування для кидання гарпуна.

Промисел кашалотів процвітав приблизно до 1850 року, але після цього швидко прийшов до занепаду. Ситуація ще більш погіршала після 1868 року, коли норвежець Свенд Фойн винайшов гарпунну гармату, а парусні судна змінилися пароплавами. Обидва ці нововведення підписали вирок великим китам, що залишилися на той час (з наук.-попул. літ.);

(2) Ко́бальтова гарма́та – апарат для проведення гамма-терапії.

Лінійний прискорювач вийшов з ладу і в розпорядженні інституту залишилась лише кобальтова гармата зразка 1951 року (із журн.);

(3) Снігова́ гарма́та – пристрій для вироблення й розкидання штучного снігу.

При роботі снігова гармата дрібно розпилює воду, яка потім замерзає, перетворюючись на сніг (з наук.-попул. літ.);

У сніговій гарматі відбуваються ті ж процеси, що і при утворенні природного снігу (з наук.-попул. літ.).

◇ Стріля́ти (би́ти) з гарма́т по горобця́х див. стріля́ти;

Хоч гарма́ти коти́ див. коти́ти;

Хоч з гарма́ти (з гарма́т) стріля́й (гати́) див. стріля́ти;

(4) Як із ди́шла гарма́та – дуже поганий, нікудишній.

Мене ж по тилах протримали всю війну, бо з мене вояка, як із дишла гармата (Є. Гуцало);

(5) Як (мов, ні́би і т. ін.) з гарма́ти, зі сл. гукнути, вдарити і т. ін. – дуже голосно.

Вдарить вал і гукне, мов з гармати, Скрізь по березі гук залунає (Леся Українка);

Та ось знову мов з гармати тарахнув грiм, дуб заскрипiв усiма своїми кiсточками, i лiсовичка обома руками вчепилася в мене (М. Стельмах).