гармата
стріля́ти (би́ти) з гарма́т по горобця́х. Затрачати непомірні, великі зусилля там, де вони зайві, недоцільні. Вам, може, чудно, що я взяла такий поверховий тон, але ж говорити ґрунтовно на такі теми, се значило б стріляти з гармат по горобцях (Леся Українка).
хоч гарма́ти коти́, зі сл. спа́ти, а також зі словоспол. таки́й, що. Дуже міцно. Вже підпилий як засне, То хоч коти гармати (Т. Шевченко); Заснула (Варвара) на полі таким твердим сном, що хоч гармати коти (Л. Мартович); // Дуже міцний. Лід кріпкий, хоч гармати коти (М. Номис).
хоч з гарма́ти (гарма́т) стріля́й (гати́). Хтось нічого не чує (перев. про дуже міцний сон). Спить, хоч з гармати стріляй (Укр.. присл..); Зварич пустив йому (Миколі) у вічі сніп світла з електричного ліхтарика. Той повернувся на інший бік. — Видно, що недавно з війни,— сіпав його Зварич.— Хоч з гармат стріляй (М. Івасюк).
як із ди́шла гарма́та. Дуже поганий, нікудишній. Мене ж по тилах протримали всю війну, бо з мене вояка, як із дишла гармата (Є. Гуцало).
як (мов, на́че і т. ін.) з гарма́ти, зі сл. гукну́ти, ви́гукнути і под. Дуже голосно. Вдарить вал і гукне, мов з гармати, Скрізь по березі гук залунає (Леся Українка).
Значення в інших словниках
- гармата — гарма́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- гармата — -и, ж. 1》 Артилерійська довгоствольна вогнепальна зброя з похилою траєкторією, признач. для ураження живої сили і бойової техніки противника, руйнування оборонних споруд тощо. 2》 мед. Апарат для лікування радіоактивним випромінюванням. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гармата — ГАРМА́ТА, и, ж. 1. Артилерійська довгоствольна вогнепальна зброя з пологою траєкторією, признач. для ураження живої сили і бойової техніки противника, руйнування оборонних споруд і т. ін. Словник української мови у 20 томах
- гармата — Артилерійська вогнепальна зброя з довгим жерлом для настильної стрільби по наземних, морських та повітряних метах; розрізняють польові (загального призначення) і спеціальні (напр., зенітні) г.; використовують від XIV ст. Універсальний словник-енциклопедія
- гармата — Гарма́та, -ти; -ма́ти, -ма́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гармата — ГАРМА́ТА, и, ж. 1. Артилерійська довгоствольна вогнепальна зброя з пологою траєкторією, признач. для ураження живої сили і бойової техніки противника, руйнування оборонних споруд тощо. Словник української мови в 11 томах
- гармата — Гармата, -ти ж. 1) Пушка. З гармати стріляли. Шевч. 232. Як став місяць серед неба, — ревнули гармати. Шевч. 53. Лід кріпкий, хоч гармати коти. Ном. № 13436. 2) військова гармата. Артиллерія. ум. гарматка, гарматочка. Стрельнули.... з гарматки. Чуб. II. 35. Словник української мови Грінченка