генетика

ГЕНЕ́ТИКА, и, ж.

Наука про спадковість і мінливість організмів.

В перервах між засіданнями конгресу відбувалися засідання секцій літератури, історії, генетики та музики (П. Тичина);

Десятки тисяч перспективних молодих науковців виїхали за кордон. Відчутних втрат зазнали, зокрема, такі галузі наукового знання, як генетика, теоретична фізика, кібернетика, фізіологія, біологія, хімія (з наук. літ.);

Сучасна генетика зародилася на початку минулого століття (з наук.-попул. літ.).

△ (1) Молекуля́рна гене́тика – галузь науки, яка вивчає структури, що зберігають та формують генетичну інформацію, а також їх функціональні властивості.

Фундаментальні відкриття в біохімії і молекулярній генетиці започаткували вивчення еволюції на молекулярному рівні організації живого (з наук.-попул. літ.);

Відправною точкою розвитку молекулярної генетики вважають опублікування Дж. Уотсоном і Ф. Криком у 1953 р. праці про структуру ДНК (з наук.-попул. літ.);

(2) Популя́ційна гене́тика – розділ генетики, що вивчає внутрішньовидові відмінності і внутрішньовидову еволюцію організмів.

Популяційна генетика вивчає поведінку генів у популяціях і дію таких факторів, як дрейф генів, міграції, мутації і добір (з навч. літ.).