глютин
ГЛЮТИ́Н, у, ч.
Клей тваринного походження, який одержують виварюванням сухожиль, хрящів і т. ін.
Глютин використовується для склеювання деревини (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- глютин — -у, ч. Клей тваринного походження, що його виварюють із сухожилля, хрящів і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- глютин — глюти́н [від лат. gluten (glutinis) – клей] клей тваринного походження, який виварюють з сухожилля, хрящів та ін. Словник іншомовних слів Мельничука
- глютин — Речовина, яка складається переважно з білків (глютенін), що міститься у збіжжі, особливо пшениці; має здатність зв'язувати воду (бл. 200%); еластичний і тягучий; обумовлює придатність борошна для випічки. Універсальний словник-енциклопедія