гнати

ГНА́ТИ, жену́, жене́ш, ГОНИ́ТИ, гоню́, го́ниш, недок.

1. кого, що. Змушувати рухатися в певному напрямку.

Одного разу я бачив з вікна, як кілька черкесів на конях гнали кудись нагаями до міста зв'язаних, збитих, уболочених селян (Б. Антоненко-Давидович);

Гонить Аниця сліпу кобилу (Л. Мартович);

Ріка гнала до моря сіру хвилю (О. Ільченко);

* Образно. Важкі думки, невдачі, глибока образа докорів гнали Пріську додому (Панас Мирний);

// кого і без прям. дод., розм. Виганяти, посилати куди-небудь з якоюсь метою.

– Приходжу додому – знов гонять на базар (С. Васильченко);

Матінку і тата, тільки на світ займається, вже на панщину женуть (О. Іваненко);

// що, розм. Спрямовувати рух чого-небудь.

– Я зарікся того дня ніколи на Черемош більше не ходити. Ні дараби більше не гонити (І. Франко);

Кожен користався Дніпром по-своєму. Той гнав по ньому плоти, той купався (О. Гончар).

2. кого, що. Примушувати швидко бігти, йти, їхати і т. ін.

Запрягає Чіпка коней, їде в Гетьманське. Не поганяє, – жене коней; не везуть вони – мчать, – та прямісінько до Пороха в двір (Панас Мирний);

Не озираючись, гнав і гнав Ходжієв коня. Шайтан справді нісся, мов стріла (О. Донченко);

// що, розм. Вести машину на великій швидкості.

Всі ми рідні й рівні, творим день кругом, і шофер білявий, що жене машину, і поет смуглявий за своїм столом (В. Сосюра).

3. розм. Швидко бігти, їхати, мчати.

А Заяць [заєць] жене, що має сили (І. Франко);

Добре вигодовані коні гнали з усієї сили і бігли довго (Б. Грінченко);

Погоня звернула з дороги і гнала цілиною (Ю. Смолич).

4. розм. Швидко, інтенсивно рости.

І що рік мені прибуде, то мати гірш мною вбивається, а я таки гоню, мов верба лугова (Марко Вовчок);

[Романюк:] Дощі пройшли великі, і бур'яни женуть, неначе щоночі їх чорти сіють (О. Корнійчук);

// безос. Сприяти інтенсивному росту.

І от прийшла весна 1907 року. Цвітом залило вишні за хатою, на кленах гнало свіже листя (С. Скляренко);

// що. Збільшувати кількість чого-небудь, сприяти виробленню чогось.

Улітку .. соковитий корм молоко гонить (К. Гордієнко).

5. кого. Примушувати йти геть, залишати що-небудь; проганяти, виганяти.

Караульні так і женуть її від холодної. Піде, сердешна, додому, за слізоньками й світу не бачить (Г. Квітка-Основ'яненко);

Пріська побачила, що її женуть з хати (Панас Мирний);

* Образно. Він гнав від себе зловісні думки, але вони настирливо поверталися до нього (Л. Дмитерко).

6. що. Добувати що-небудь розкладанням речовини на складові частини за допомогою нагрівання, кип'ятіння і т. ін.

Та все-таки горілку гнав він [пан], І кожну гінку [пайку] розділяв На кожний нумер [господарство] у селі .. Сплати чи відроби той дар (І. Франко);

– Я з батьком на заводі працюю, біля холодильника. З нафти в нас гас і бензин гонять (О. Донченко).

7. кого. Переслідувати, цькувати звіра.

Кілька разів гонили його [Лиса Микиту] стрільці, травили його Псами (І. Франко);

Поїхав [князь Мстислав] на лови, гнав оленя, розпалився, потім напивсь холодної води з джерела, – і вже ніякі трави, ніякі врачувателі [цілителі] не помогли (П. Загребельний).

(1) Гна́ти рядо́к – обробляти городину, посіяну або посаджену рядками (кукурудзу, картоплю, буряки і т. ін.).

– Тоді на тобі один рядок [буряків], бо ти два не годна гнати... – і дав [Андрій] Химі один рядок (Я. Качура).

◇ (2) Гна́ти го́ном:

а) (безос.) швидко рости, змінюватися.

Далі пішло так: бурячки росли, а бур'яни гнало. Гоном гнало (Остап Вишня);

б) переміщати кого-небудь пішки, без допомоги транспорту.

– Ватагами набирали нас свої ж отакі земляки у Каховці, гоном гнали в степи, завдаючи в неволю (О. Гончар);

(3) Гна́ти (прова́дити) / погна́ти (провести́) химе́ри (химоро́ди) – говорити або вигадувати нісенітниці, дурниці.

Я її раз поспитала на самоті: – У тебе єсть щось важке на серці? Скажи мені. – Тепер, – каже, – піст, дак чого ж химороди гнати! (Ганна Барвінок);

– Не слухайте, се він перепивсь, та сп'яну химери погнав (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Такі слова і кожна темна баба, і кожен злий чоловік скаже, а тобі, чоловікові письменному, розумному і доброму – тобі такі химери провадити і сором і гріх (Ганна Барвінок);

Катулле бідний, вже химери гнать годі, бо те, що втратив ти, пропало навіки! (М. Зеров);

Нести́ (верну́ти, гони́ти і т. ін.) ахіне́ю див. нести́;

(4) Хоч вовкі́в (соба́к, псів) гони́ (ганя́й) – дуже холодно.

Ішов з сіней холод: у хаті хоч вовків гони! (Панас Мирний);

Один [фін] каже: “Ну й холодно ж у нашому бліндажі, хоч собак гони. Давай оцю сосонку звалимо та натопимо” (Григорій Тютюнник).