гнати

ГНА́ТИ, жену́, жене́ш і ГОНИ́ТИ, гоню́, го́ниш, недок.

1. перех. Змушувати рухатися в певному напрямку.

А ти, всевидящеє око! Чи ти дивилося звисока, Як сотнями в кайданах гнали В Сибір невольників святих..? (Шевч., II, 1953, 282);

Гонить Аниця сліпу кобилу (Март., Тв., 1954, 44);

Ріка гнала до моря сіру хвилю (Ільч., Серце жде, 1939, 79);

*Образно. Важкі думки, невдачі, глибока образа докорів гнали Пріську додому (Мирний, III, 1954, 29);

// перех. і без додатка, розм. Виганяти, посилати куди-небудь з якоюсь метою.

— Приходжу додому — знов гонять на базар (Вас., І, 1959, 279);

Матінку і тата, тільки на світ займається, вже на панщину женуть (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 8);

// розм. Спрямовувати рух чого-небудь.

— Я зарікся того дня ніколи на Черемош більше не ходити. Ні дара-би більше не гонити (Фр., XIII, 1954, 340);

Кожен користався Дніпром по-своєму. Той гнав по ньому плоти, той купався (Гончар, Таврія.., 1957, 42).

2. перех. Примушувати швидко бігти, йти, їхати і т. ін.

Запрягає Чіпка коней, їде в Гетьманське. Не поганяє, — жене коней; не везуть вони — мчать, — та прямісінько до Пороха в двір (Мирний, II, 1954, 275);

Не озираючись, гнав і гнав Ходжієв коня. Шайтан справді нісся, мов стріла (Донч., І, 1956, 165);

// розм. Вести машину на великій швидкості.

Ми злились навіки у сім’ю єдину, всі ми рідні й рівні, творим день кругом, і шофер білявий, що жене машину, і поет смуглявий за своїм столом (Сос., Зел. світ, 1949, 56).

3. неперех., розм. Швидко бігти, їхати, мчатися.

А Заяць [заєць] жене, що має сили (Фр., IV, 1950, 65);

Погоня звернула з дороги і гнала цілиною (Смолич, І, 1958, 98).

4. неперех., розм. Швидко, інтенсивно рости.

І що рік мені прибуде, то мати гірш мною вбивається, а я таки гоню, мов верба лугова (Вовчок, VI, 1956, 220);

[Романюк:] Дощі пройшли великі, і бур’яни женуть, неначе щоночі їх чорти сіють (Корн., II, 1955, 237);

// безос. Сприяти інтенсивному росту.

І от прийшла весна 1907 року. Цвітом залило вишні за хатою, на кленах гнало свіже листя (Скл., Легенд. начдив, 1957, 9);

// Збільшувати кількість чого-небудь, сприяти виробленню чогось.

Улітку.. соковитий корм молоко гонить (Горд., І, 1959, 492).

5. перех. Примушувати йти геть, залишати що-небудь; проганяти, виганяти.

Караульні так і женуть її від холодної. Піде, сердешна, додому, за слізоньками й світу не бачить (Кв. —Осн., II, 1956,256);

Пріська побачила, що її женуть з хати (Мирний, III, 1954, 29);

*Образно. Він гнав від себе зловісні думки, але вони настирливо поверталися до нього (Дмит., Наречена, 1959, 187).

Гна́ти в ши́ю (у три ши́ї) — змушувати йти геть, залишати якесь місце.

Ти пишеш, що нічого спішити [поспішати] з виїздом, воно-то правда, що ніхто в шию не жене, але мені тут обридло (Л. Укр., V, 1956, 190);

— Гнати їх у три шиї! — завирувала молодь (Гончар, Таврія.., 1957, 334).

6. перех. Добувати що-небудь розкладанням речовини на складові частини за допомогою нагрівання, кип’ятіння і т. ін.

Та все-таки горілку гнав він [пан], І кожну гінку [пайку] розділяв На кожний нумер [господарство] у селі.. Сплати чи відроби той дар (Фр., X, 1954, 273);

— Я з батьком на заводі працюю, біля холодильника. З нафти в нас гас і бензин гонять (Донч., II, 1956, 113).

7. перех. Переслідувати, цькувати звіра.

Кілька разів гонили його [Лиса Микиту] стрільці, травили його Псами (Фр., IV, 1950, 91).

∆ Гна́ти ря́док — обробляти посіяне або посаджене рядками (кукурудзу, картоплю, буряки і т. ін.).

— Тоді на тобі один рядок [буряків], бо ти два не годна гнати… — і дав [Андрій] Химі один рядок (Кач., II, 1958, 9).

◊ Гна́ти го́ном:

а) швидко пересуватися;

б) переправляти кого-небудь без допомоги транспорту.

Партію [полонених] сотні на півтори гоном гнав Козаков (Гончар, І, 1954, 264);

Куди́ (де) Мака́р теля́т не ганя́в див. ганя́ти;

Хоч вовкі́в гони́ — дуже низька температура, холодно.

— Та й у тебе в хаті — хоч вовків гони.!.. — привітався Лушня (Мирний, II, 1954, 207).