година

ГОДИ́НА¹, и, ж.

1. Одиниця виміру часу, що дорівнює 1/24 доби, або 60 хвилинам.

Згадаю що чи що набачу, То так утну, що аж заплачу. І ніби сам перелечу Хоч на годину на Вкраїну (Т. Шевченко);

Години цілі ми дивилися, як оси Серйозно повзають у селищах своїх (М. Рильський).

2. з числ. Відрізок часу, що дорівнює 60 хвилинам, який відраховують від півночі або від півдня.

До 1 години сиджу за столом (М. Коцюбинський);

Близько другої години ночі всі заводи й установи міста були в бойовій готовності (В. Кучер).

3. перев. з означ. Відрізок часу, що відводиться на урок, лекцію, певне заняття і т. ін.

– Я таки часом шила. – На годинах “рукоділля”, як була ще гімназисткою? – подражнила її знову сестра (Леся Українка);

Відрив науки від виховання, .. зменшення годин у школах на предмети, які виховують душу, і збільшення на ті, які дають технічні знання, роблять людину подобою живого робота (А. Михайленко).

4. перев. одн., перев. з означ. Певний період часу, певна пора, певний момент.

Казано в середу везти новобранців по обіді. Сиджу я та дожидаю тієї години (Марко Вовчок);

Любіть Україну .. в годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди!.. (В. Сосюра);

// без означ. Добрий, сприятливий час.

Ми оливи наливаєм Та байдуже собі співаєм – Чи то в годину, чи в напасть (Т. Шевченко);

І година прийде.., буде хижий ворог під гарматний дзвін .. утікать на Київ, з Києва – в Берлін (В. Сосюра).

5. тільки одн., у сполуч. зі сл. недобрий, нещасний і т. ін. Важкі, скрутні обставини.

[Одарка:] Ох, чуло ж моє серце недобру годину! Всю дорогу його наче гадина яка ссала (Панас Мирний);

В нещасну годину шотландський народ Кував свою ясную зброю, У першому бою розбиті були, Багато лягло головою (Леся Українка);

// Уживається у складі проклять, недобрих побажань, мимовільної згоди в чому-небудь і т. ін.

Хай на вас лиха година вдарить (Номис);

Послухав наш Рябко поради Явтуха. – Нехай тяжка йому година та лиха (П. Гулак-Артемовський);

– Возьміть [візьміть] його... бо покину, Як батько покинув, – Бодай його не кидала Лихая година (Т. Шевченко);

– Хто ж се вас так побив? – Ох! Він, Христе, він, бодай його збила лиха та нещасна година! (Панас Мирний).

(1) Академі́чна годи́на – навчальна година у вищих та середніх навчальних закладах тривалістю, як правило, 45 хвилин.

Його висвячено на лицаря українізації першого розряду з оплатою академічної години один карбованець вісімдесят копійок (В. Підмогильний);

Для гуртка виділено трохи коштів .. Маємо змогу збиратися двічі на тиждень. Ти, Валерію, зможеш двічі? За одну академічну годину матимеш дванадцять карбованців (В. Петльований);

Вибива́ти (видзво́нювати) / ви́бити (ви́дзвонити) годи́ни (годи́ну) див. вибива́ти;

Вичи́тувати / ви́читати [свої́] годи́ни див. вичи́тувати;

(2) Годи́ни (годи́на) пік – найбільше напруження, завантаження в роботі транспорту, підприємства і т. ін.

Вранці витрата електроенергії збільшується в кілька разів. Ще більше зростає потреба в електроенергії вечорами в години пік (із журн.);

(3) Коменда́нтська годи́на – викликана надзвичайними обставинами заборона з'являтися на вулицях населеного пункту без перепустки після визначеного часу.

Надвечір, коли зайшла комендантська година і цивільному населенню ходити по вулицях було вже невільно, ми одвезли клишоногого двірника в його завулок (Л. Первомайський);

Понаднормо́вий час <�Понаднормо́ві годи́ни> див. час;

(4) Сме́ртна годи́на – час чиєї-небудь смерті, кончини.

– Гинемо, отче! Гинемо! – волали люди. – Смертна година наближається... Порятуй... помилуй... і захисти! (М. Старицький);

Коли почула [бабуся] свою смертну годину, .. звеліла увечері скликати рідню (М. Стельмах);

(5) Ти́ха (ме́ртва) годи́на – післяобідній відпочинок, сон (перев. у дитячих садках, лікарнях, санаторіях і т. ін.).

Він вимагав, щоб мертвої години по обіді суворо додержували (М. Трублаїні);

Після обіду в будинку відпочинку наступає тиха година (Ю. Мокрієв);

(6) Урядо́ві годи́ни – службові години, час роботи службовців певної установи або організації.

Моє неуважне ставлення до своїх службових обов'язків, те, що я ніколи не одсиджував визначених для мене урядових годин, взагалі зрідка й нерегулярно з'являвся в комітеті, він сприймав як особисту для себе образу (В. Домонтович).

○ (7) Чима́лу́ годи́ну, у знач. присл. – надто довго.

Чималу ж я годину пересиділа, поки вийшли пани (Марко Вовчок).

△ (8) Астрономі́чна годи́на – одиниця часу, що дорівнює 60 хвилинам.

Норми часу розраховуються, виходячи з астрономічної години (60 хвилин), крім таких видів роботи, як читання лекцій та проведення лабораторних, практичних і семінарських занять (з навч. літ.).

◇ Бий / поби́й тебе́ (його́, її́ і т. ін.) лиха́ годи́на (грім, хрест, моро́ка і т. ін.), див. би́ти;

(9) Бода́й (щоб) його́ (тебе́, її́ і т. ін.) взяла́ лиха́ годи́на <�Взяла́ б його́ (тебе́, її́ і т. ін.) лиха́ годи́на>, лайл. – уживається для вираження незадоволення, обурення ким, чим-небудь із недобрими побажаннями.

– Грішу! – подумав Харитон. – А все оті цокотухи розворушили мої думки, згадали мені про Онисю. А, бодай вас лиха година взяла! (І. Нечуй-Левицький);

Домінік був злий і на татар, і на козаків, і на панів за те, що стурбували його надаремно. “Взяла б його лиха година! Чорт напав Єремію та панів! І чом би було не помиритись з козаками? А тепер качайся в якомусь наметі під дощем та сльотою” (І. Нечуй-Левицький);

(10) Годи́ну в годи́ну – систематично, безперервно, постійно.

Вони справді казково багаті, наші літературні предки! Ми вдячні їх батьківській благостині й науці, яку вони нам передають день у день, годину в годину (з газ.);

Дава́ти / да́ти чи́сту годи́ну (чи́стий, святи́й спо́кій (по́кій)) див. дава́ти;

(11) До су́дної годи́ни <�До су́дного дня> – до самої смерті, до кінця життя.

Вони [люди] всі падають лицем туди, куди поривалися серцем, вони падають зіницями на схід. І лежатимуть так до судного дня (І. Багряний);

– Тільки стійте вже тут весь день, а щоб стояли ви каменем до судної години (Р. Іваничук);

Буду пам'ятати моє горе до судної години! (із журн.);

(12) З годи́ни на годи́ну – найближчим часом, дуже скоро.

Іван Федорович як неживий ходить. Він жде сина з години на годину (Панас Мирний);

Коли фронт відкотився недалеко і чути було бої, він виглядав своїх з години на годину (Григорій Тютюнник);

(13) Зо́ряна годи́на:

а) найсприятливіший момент, період у чиєму-небудь житті.

Хай вони спробують вірити в свою зоряну годину, хоч один день (В. Дрозд);

б) найвищий ступінь піднесення, розвитку чого-небудь.

Імпресіонізм зазнав своєї зоряної години в живописі 1880 року, а в музиці тільки на початку 90-х років (із журн.);

(14) К лихі́й годи́ні <�У лихо́ї годи́ни> – уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь несхвалення чогось і т. ін.

– Оце трахнув! Трохи голови не збив к лихій годині! (Григорій Тютюнник);

Як вони його [буряк] там буртували в лихої години, .. запрівся (Григорій Тютюнник);

– Та не бери ти стільки, бо підірвешся к лихій годині, Максиме (М. Зарудний);

(15) Лиха́ (важка́, гірка́ і т. ін.) годи́на – певний період у чиєму-небудь житті з тяжкими, несприятливими обставинами; горе, нещастя.

Я маю храбрую [хоробру] дружину, Терпівших гіркую годину Од злих людей і од богів (І. Котляревський);

Думи мої, думи мої, Ви мої єдині, Не кидайте хоч ви мене При лихій годині (Т. Шевченко);

– Лиха година вигнала мене з батькового двору й пустила по світу бурлачкою (І. Нечуй-Левицький);

В грудях билось єдине бажання: Щоб тебе не спіткало страждання, Щоб минула година лиха (П. Грабовський);

От записав .. мій друг Мені свій адрес [адресу]. У гірку годину (М. Рильський);

Він [князь] залишив нас у таку важку годину – тож хай сам тепер дбає про себе! (В. Малик);

(16) Лиха́ годи́на несе́ / занесла́ (принесла́, приволокла́ і т. ін.) кого, зневажл. – уживається для вираження незадоволення з приводу прибуття кого-небудь небажаного кудись.

Завалували собаки у дворі. – Когось несе лиха година! – промовив він і знову принявся [прийнявся] за чай (Панас Мирний);

Прийшов [Осел]. А Громовик до його [нього] обізвавсь: “Чого це ти тут опинився? І як це ти сюди пропхавсь?” “Приволокла лиха година!” (Л. Глібов);

– Піднесла ж лиха година цього Загнибіду!.. Бог його знає, чого воно світ так міниться. Здається, він тоді зовсім не такий був (Панас Мирний);

І принесла-таки лиха година .. отого непросипленного п'янюгу, – зашепотів Єремія до Гризельди (І. Нечуй-Левицький);

(17) Лиха́ годи́на но́сить / розноси́ла кого, зневажл. – уживається для вираження незадоволення з приводу відсутності, блукання, вештання кого-небудь десь (перев. коли на нього чекають).

[Тишко:] Давайте вечеряти! [Палажка:] Дивись, який командир! Ти розкажи мені, де тебе носить лиха година? (Я. Мамонтов);

– Так, так... Де ж уночі розносила його лиха година?.. – плакалась Хівря (Панас Мирний);

Ли́хо (біда́, лиха́ годи́на) його́ (її́, їх і т. ін.) зна́є див. ли́хо¹;

Лічи́ти дні (годи́ни, хвили́ни і т. ін.) див. лічи́ти¹;

(18) Наверну́ла лиха́ годи́на – прибув, з'явився той, із ким пов'язане яке-небудь нещастя або щось неприємне.

Вона була козачкою вільного роду, і навернула лиха година цього Федора до їх у село (Панас Мирний);

(19) На яко́ї лихо́ї годи́ни, зневажл. – навіщо, для чого.

– І скажіть мені: на якої лихої години все добивались, щоб оту цензуру одмінити? (Панас Мирний);

Не бере́ (не ві́зьме) ніщо́ (воро́жа ку́ля, лиха́ годи́на і т. ін.) див. бра́ти;

Не день не годи́ну <�Не день не два> див. день;

Не лічи́ти годи́н (хвили́н) див. лічи́ти¹;

Нема́ (нема́є, не було́) [і] про́сві́тку (просві́тлої годи́ни) див. нема́;

(20) Ні к лихі́й годи́ні, зі сл. не годиться, зневажл. – ні до чого, нікуди, зовсім.

– Е, це діло ні к лихій годині не годиться! (Григорій Тютюнник);

Отуди́ к лихі́й годи́ні! див. отуди́;

(21) Під серди́ту годи́ну – спересердя, у стані роздратування.

Під сердиту годину, .. Одна [сестра] смиче за чуприну і товченики дає (Л. Глібов);

(22) Під скрутну́ годи́ну <�Під скрутни́й час> – за тяжких, складних обставин.

– А вже, кажу йому [становому], – у вас і служба! Та ще під такий скрутний час, як тепереньки (Панас Мирний);

– Бідні люди завжди продають дівчат під скрутну годину, – додала вона і важко зітхнула (З. Тулуб);

(23) Поби́ла лиха́ [та нещасли́ва] годи́на кого, заст. – хто-небудь зазнав лиха, нещастя, когось спіткало лихо, нещастя (перев. з вираженням незадоволення, розпачу і т. ін.).

Сопе [Нечипір] та мовчить, й очей, що заплили горілкою, не розведе. – Побила мене лиха година та нещаслива, – зараз гукнула на нього Пріська, – от із сим дурнем, п'яницею, волоцюгою! Де ти там у гаспида таскавсь? (Г. Квітка-Основ'яненко);

– От побила мене лиха та нещаслива година! Сподівалася на старість спочити, – от і спочила! – закінчила стара (Панас Мирний);

– Побила нас лиха година та нещаслива! Ой Боже наш милостивий та милосердний! За віщо ж нас так страшно скривдили? (І. Нечуй-Левицький);

Вродиться ж таке божевільне... А, побила мене лиха година з нею. Коли б чого не наробила! Чогось аж острах мене взяв (І. Карпенко-Карий);

Всі люди радіють, весело .. зустрічають велике свято. Тільки її [Олену] одну побила лиха година (М. Коцюбинський);

(24) Проби́ла годи́на чия – настав вирішальний момент, період у чиємусь житті.

Що ж чекає його – втікача з каторги! .. І бачив, що перед ним тяжкий шлях. Завтра прийде день і проб'є його година (І. Багряний);

Про (на) чо́рний день (чо́рну годи́ну) див. день;

Су́дний день (час) <�Су́дна годи́на> див. день;

(25) У два́дцять чоти́ри годи́ни – за короткий час, дуже швидко, негайно і неодмінно.

– Він дума, свиняче рило, як рештант [арештант], то вже не людина. А може, він кращий за тебе .. Гля-ади! як тільки дізнаюсь, я тебе .. в двадцять чотири години (М. Коцюбинський);

Халі́ф (калі́ф) на час (на годи́ну) див. халі́ф;

(26) Ці́лими годи́нами <�Ці́лі годи́ни> – протягом тривалого часу.

Там [коло річки] він цілими годинами любить сидіти (І. Франко);

(27) Яка́ лиха́ годи́на, зі сл. стукає, ходить і т. ін., зневажл. – хто, що.

Дев'ять годин ранку. – І яка лиха година там стукає? (Остап Вишня);

Яка лиха година загнала мене сюди до цього кащенківського міста? (В. Домонтович);

(28) Як одна́ годи́на – дуже швидко.

Так-то проживає Олеся, працюючи без спочину, без утоми; так і рік цілий минув, як одна година (Марко Вовчок);

Тиждень минув як одна година (І. Нечуй-Левицький).

ГОДИ́НА², и, ж.

Тепла, суха, сонячна погода.

Барометр уперто показував “дощ” .. Ми дуже гнівались. Старий, непотрібний струмент, він і на крихітку не хоче посунутись на сухеньке, хоч нам дуже потрібна година (М. Коцюбинський);

Ще в сіянку випали дощі, а це – що вже година стоїть – тихо, сонячно (А. Головко);

Година й негода часто міняються в надмор'ї (Л. Дмитерко).