година

ГОДИ́НА¹, и, ж.

1. Одиниця виміру часу, що дорівнює¹/₂₄ доби, або 60 хвилинам.

Згадаю що чи що набачу, То так утну, що аж заплачу. І ніби сам перелечу Хоч на годину на Вкраїну (Шевч., II, 1953, 57);

Години цілі ми дивилися, як оси Серйозно повзають у селищах своїх (Рильський, II, 1946, 161);

*У порівн. Тиждень минув як одна година (Н.-Лев., II, 1956, 322).

2. Відрізок часу, що дорівнює 60 хвилинам, який числять від півночі і від півдня.

До 1 години сиджу за столом (Коцюб., III, 1956, 420);

Близько другої години ночі всі заводи й установи міста були в бойовій готовності (Кучер, Чорноморці, 1956, 30).

3. Відрізок часу, що відводиться на урок, лекцію, заняття та ін.

— Я таки часом шила. — На годинах «рукоділля», як була ще гімназисткою? — подражнила її знову сестра (Л. Укр., III, 1952, 746);

Однією з форм масової роботи на шахтах Донбасу була «виробнича година», яку проводили у гуртожитках робітників (Укр. іст. ж.,4, 1960, 24).

4. тільки одн. Певний період часу, певна пора, певний момент (перев. з означенням).

Казано в середу везти новобранців по обіді. Сиджу я та дожидаю тієї години (Вовчок, 1, 1955, 276);

Любіть Україну.. в годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди!.. (Сос., II, 1958, 313);

// без означення. Добрий, сприятливий час.

Ми оливи наливаєм Та байдуже собі співаєм — Чи то в годину, чи в напасть (Шевч., II, 1953, 202);

І година прийде,., буде хижий ворог під гарматний дзвін.. утікать на Київ, з Києва — в Берлін (Сос., II, 1958, 229).

Коменда́нтська годи́на — заборона без перепустки з’являтися на вулицях населеного пункту в певні години (у воєнний час та під час облоги).

Надвечір, коли зайшла комендантська година і цивільному населенню ходити по вулицях було вже невільно, ми одвезли клишоногого двірника в його завулок (Перв., Материн.. хліб, 1960, 96);

Ме́ртва (ти́ха) годи́на — відпочинок після обіду в лікувальних та деяких інших установах.

Він вимагав, щоб мертвої години по обіді суворо додержували (Трубл., II, 1955, 69);

Сме́ртна годи́на — смерть, кончина.

Коли почула [бабуся] свою смертну годину,.. звеліла увечері скликати рідню (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 185).

◊ З годи́ни на годи́ну — у найближчий час.

5. тільки одн., у сполуч. зі сл. гіркий, лихий, недобрий, чорний і т. ін. Важкі, скрутні обставини.

Думи мої, думи мої, Ви мої єдині, Не кидайте хоч ви мене При лихій годині (Шевч., II, 1953, 7);

[Одарка:] Ох, чуло ж моє серце недобру годину!Всю дорогу його наче гадина яка ссала (Мирний, V, 1955, 251);

Вже мав [Дорко].. близько три тисячі гульденів на чорну годину (Мак., Вибр., 1954, 39);

// у сполуч. зі сл. бодай, нехай, бий і т. ін. Уживається у складі лайливих висловів.

— Возьміть його… бо покину, Як батько покинув, — Бодай його не кидала Лихая година (Шевч., І, 1951, 44);

Послухав наш Рябко поради Явтуха. — Нехай тяжка йому година та лиха (Г.-Арт., Байки.., 1958, 53);

— А бий тебе лиха година, — думаю, — зараз я покажу тобі дорогу, що й ніг не потягнеш з мого двору! (Ткач, Плем’я.., 1961, 15).

ГОДИ́НА², и, ж. Тепла, суха, сонячна погода.

Барометр уперто показував «дощ».. Ми дуже гнівались. Старий, непотрібний струмент, він і на крихітку не хоче посунутись на сухеньке, хоч нам дуже потрібна година (Коцюб., II, 1955, 234);

Година й негода часто міняються в надмор’ї (Дмит., Наречена, 1959, 66).