дикаїн
ДИКАЇ́Н, у, ч., фарм.
Лікувальний препарат, що має сильну місцеву знеболювальну дію.
Дикаїн застосовують у порошках і розчинах для поверхового знеболювання в офтальмологічній та отоларингологічній практиці (з наук. літ.);
Дикаїн виявляє сильну місцеву анестезувальну дію, значно більшу, ніж новокаїн і кокаїн, однак при цьому йому властива висока токсичність (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дикаїн — -у, ч. Лікарський препарат, що його застосовують місцево в хірургічній, очній та оториноларингологчній практиці як знеболювальний засіб. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дикаїн — [від ди... і (ко)каїн] лікарський препарат, застосовують місцево в хірургічній, очній та оториноларингологічній практиці як знеболювальний засіб. Словник іншомовних слів Мельничука