квиління
КВИЛІ́ННЯ, я, с.
Дія за знач. квили́ти і звуки, утворювані цією дією.
Палкими блискавицями, мечами хотіла б я вас виховать, слова! Щоб ви луну гірську будили, а не стогін, щоб краяли, та не труїли серце, щоб піснею були, а не квилінням (Леся Українка);
О, так! Ми знаємо твою силу, – силу, що б'є, разить ворога і не зважає на квиління (П. Тичина);
Літають над берегом чайки, припадають до води, і їх жалібні квиління губляться у клекоті хвиль (А. Шиян);
Спершись ліктями на поруччя, ми з Петром стали стежити, як шаленіє над нами білокрила завірюха, як птахи, б'ючись, з пронизливим квилінням кидаються на здобич (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- квиління — квилі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- квиління — -я, с. Дія за знач. квилити та звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- квиління — ВИТТЯ́ (протяжливі тужливі звуки собак, вовків і деяких інших тварин, а також вітру тощо), ЗАВИВА́ННЯ, СКИ́ГЛЕННЯ, СКИ́ГЛІННЯ, ЗА́ВОДИ розм., ВИЙ рідко, КВИЛІ́ННЯ рідко. І враз від греблі почулося вовче виття (М. Словник синонімів української мови
- квиління — Квилі́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- квиління — КВИЛІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. квили́ти та звуки, утворювані цією дією. Палкими блискавицями, мечами хотіла б я вас виховать, слова! Щоб ви луну гірську будили, а не стогін, щоб краяли, та не труїли серце, щоб піснею були, а не квилінням (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах