кермувати

КЕРМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. чим, рідко що і без дод. Кермом спрямовувати рух судна, літака, автомашини і т. ін.

Турчин баркою кермує (І. Франко);

Вміла [Вутанька] лагодити сіті і кермувати баркасом (О. Гончар);

Я вчив Гуляйвітра мотоциклом кермувати і в добрі хвилини слухав його далекосяжні наміри зробити нашу районну газету найкращою в області (В. Дрозд);

* Образно. Не забувай за отчий свій поріг, Але й кермуй політ за обрії незнані (А. Малишко);

// Дотримуватися певного напрямку в русі.

Інші [машини] звернули і понеслися через кювети по куп'ях висохлого болота до густого переліска. Там уже кермував не водій, а перший його переляк (Іван Ле);

Чи кермувати в якесь село і вуличками попід хати зайнятися бартером (М. Вінграновський);

Човняр уже сам припустився помилки: замість кермувати попід самісіньким берегом.., він вирішив до початку бурі перескочити ту затоку навпрошки (І. Білик).

2. ким, чим, перен. Те саме, що керува́ти 2.

Знаю, Господи, я, що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком (Біблія. Пер. І. Огієнка);

[Фідель:] Не може кермувати той людьми, Хто сам не бачить шляху із пітьми (Д. Павличко);

Найчастіш те серденько [дівоче] не зазнавало ще кохання, але бажало його, бажало щастя, було слухняне, і Солосі легко було кермувати їм [ним] (Л. Яновська);

Клавдія ж не вміє добре ні пояснити, ні кермувати його почуваннями, тільки й знає, що кричати на його [нього] або цілувати безглуздо (В. Винниченко);

На його лиці відбився вираз дикої пристрасті, яка захопила все його єство, кермувала цілим його життям (А. Крушельницький).