1. Словник української мови в 11 томах

кермувати

КЕРМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. неперех. (звичайно чим), рідко перех. Кермом спрямовувати рух судна, літака, автомашини тощо.

Турчин баркою кермує (Фр., XI, 1952, 213);

Вміла [Вутанька] лагодити сіті і кермувати баркасом (Гончар, І, 1954, 512);

*Образно. Не забувай за отчий свій поріг, Але й кермуй політ за обрії незнані (Мал., Полудень.., 1960, 128);

// Дотримуватися певного напрямку в русі.

Інші [машини] звернули і понеслися через кювети по куп’ях висохлого болота до густого переліска. Там уже кермував не водій, а перший його переляк (Ле, Право.., 1957, 108);

Потапич кермував так, щоб триматися посеред Дніпра (Бойч., Молодість, 1949, 81).

2. неперех., ким, чим, перен., рідко. Те саме, що керува́ти 2.

[Фідель:] Не може кермувати той людьми, Хто сам не бачить шляху із пітьми (Павл., Пальм. віть, 1962, 106);

Найчастіш те серденько [дівоче] не зазнавало ще кохання, але бажало його, бажало щастя, було слухняне, і Солосі легко було кермувати їм [ним] (Л. Янов., І, 1959, 164);

На його лиці відбився вираз дикої пристрасті, яка захопила все його єство, кермувала цілим його життям (Круш., Буденний хліб.., 1960, 204).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кермувати — кермува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. кермувати — Кермува́ти. Правити, керувати. Всякі такі пристрастю елементи, як Молодочехи, антисеміти або навіть німецкі націонали, цілком не спосібні до сконсолідованя державної сили, отже й не спосібні кермувати державною управою (Б. Українська літературна мова на Буковині
  3. кермувати — Стернувати, стернити, зст. стерникувати; П. керувати. Словник синонімів Караванського
  4. кермувати — див. гребти; керувати Словник синонімів Вусика
  5. кермувати — -ую, -уєш, недок. 1》 неперех. (звичайно чим), рідко перех. Кермом спрямовувати рух судна, літака, автомашини тощо. || Дотримуватися певного напрямку в русі. 2》 неперех., ким, чим, перен., рідко. Те саме, що керувати 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. кермувати — КЕРМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. чим, рідко що і без дод. Кермом спрямовувати рух судна, літака, автомашини і т. ін. Турчин баркою кермує (І. Франко); Вміла [Вутанька] лагодити сіті і кермувати баркасом (О. Словник української мови у 20 томах
  7. кермувати — КЕРМУВА́ТИ (спрямовувати рух судна, літака, автомашини тощо за допомогою керма), РУЛЮВА́ТИ, СТЕРНУВА́ТИ (керувати рухом судна, човна і т. ін.). Словник синонімів української мови
  8. кермувати — Кермува́ти, -му́ю, -му́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)