колобома
КОЛОБО́МА, и, ж., вет., мед.
Вроджений або набутий дефект в оболонках ока.
Існують колобоми райдужної оболонки, сітківки, судинної оболонки, диску зорового нерва, кришталика, повіки (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
-
колобома —
-и, ж., мед. Дефект тканини повік чи оболонки очного яблука.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
колобома —
колобо́ма (грец. κολόβωμα – відрізаний шматок, від κολοβόω – відрізаю, нівечу) дефект тканини повік або оболонки очного яблука.
Словник іншомовних слів Мельничука