кольоровий
КОЛЬОРО́ВИЙ, а, е.
1. Який має яскравий або світлий (але не білий) колір.
Я таки справді мушу собі сукню пошити хоч яку-небудь та білу, бо я не хочу бути в чорному на твоєму весіллі, а в кольоровому я просто якось не в стані бачити себе тепер (Леся Українка);
Спалахує лампа під великим кольоровим абажуром (І. Микитенко);
Над сонцем синя баня неба, поділена на концентричні кольорові кола – від рожевого над сонцем і до темного ультрамариново-зеленого вгорі, в зеніті (І. Багряний);
Романенко уважно раз і другий раз прочитав підкреслені кольоровим олівцем рядки в передовій статті (С. Журахович).
2. Забарвлений у різні кольори; різноколірний.
Заревли десь труби, і увесь цей кольоровий натовп якимось чудом перетворився в живий вінок, що стиха під музику пішов кружить по залі (С. Васильченко);
Біля одної – білої [юрти], з відкритим верхом – стояв Джамбул, у кольоровому халаті (О. Десняк);
На стінах висіли малюнки – і кольорові, і штрихові (В. Нестайко);
// Який відтворює природне забарвлення зображуваного (про кіно, телебачення, фотографію і т. ін.).
Блискучі переваги кольорового кіно перед чорно-білим очевидні, як очевидні і безмежні перспективи його розвитку (О. Довженко);
– Я чув, Костянтине Фердинандовичу, що вже вигадали кольорову фотографію (Б. Антоненко-Давидович).
3. Який належить не до білої раси людей.
Кольорові люди отримали свою назву від різних відтінків коричневого кольору: від молочного до майже чорного (із журн.);
На .. вечірку запрошувалися піаніст або невеличкий ансамбль, що виконували танцювальну музику. Ця форма розваг користувалася великою популярністю серед кольорового населення (з газ.).
4. Який стосується виробництва всіх металів, крім заліза і його сплавів.
Кольорове лиття (сплави алюмінію, міді, цинку, магнію та ін.) завдяки особливим властивостям металів (антикорозійність, електропровідність, мала маса та ін.) використовують у приладобудуванні, виробництві машин і апаратів, у сантехніці тощо (з наук.-попул. літ.);
Алюмінієва промисловість є однією з основних галузей кольорової металургії України (з газ.).
5. Те саме, що ко́лірний.
У кожного кольору є три основні властивості: кольоровий тон, насиченість і світлота (з наук. літ.);
Мета уроку – сформувати в школярів поняття про кольоровий спектр, показати значення кольору в житті людини, розвинути естетичний смак (з навч. літ.).
Значення в інших словниках
- кольоровий — кольоровий – різноколірний З однаковими іменниками можуть поєднуватися обидва прикметники, але при цьому передавати різний зміст. Наприклад, словосполучення кольоровий папір означає, що він не білий і не чорний, а якогось іншого забарвлення. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- кольоровий — кольоро́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- кольоровий — КОЛЬОРОВИЙ – КОЛІРНИЙ – КОЛЬОРИСТИЙ Кольоровий. Який має яскравий або світлий колір; забарвлений у різні кольори, різноколірний тощо: кольоровий олівець, кольоровий халат, кольорове кіно. Колірний. Пов’язаний з кольором: колірна гама, колірна композиція. Літературне слововживання
- кольоровий — Забарвлений, барвистий, не безкольоровий; (багатобарвний) веселковий, різнобарвий, сов. різноколірний; (- расу) не білий; (метал) не чорний. Словник синонімів Караванського
- кольоровий — див. барвистий Словник синонімів Вусика
- кольоровий — [кол'оровией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
- кольоровий — -а, -е. 1》 Який має яскравий або світлий (не білий) колір. Кольорові олівці. 2》 Забарвлений у різні кольори; різноколірний. || Який відтворює природне забарвлення зображуваного (про кіно, телебачення). 3》 Який належить не до білої раси (про людей). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кольоровий — Барвний, забарвлений, фарбований, фарбовий, див. колір Словник чужослів Павло Штепа
- кольоровий — КОЛЬОРО́ВИЙ (який має яскравий або світлий колір); ЗАБА́РВЛЕНИЙ, ОБА́РВЛЕНИЙ розм. (якому надано певного кольору, барви, відтінків кольору). Це був молодий повновидий хлопець, жвавий та верткий, пишно убраний в кольорове убрання (І. Словник синонімів української мови
- кольоровий — Кольоро́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кольоровий — КОЛЬОРО́ВИЙ, а, е. 1. Який має яскравий або світлий (не білий) колір. Я таки справді мушу собі сукню пошити хоч яку-небудь та білу, бо я не хочу бути в чорному на твоєму весіллі, а в кольоровому я просто якось не в стані бачити себе тепер (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах