1. Словник української мови у 20 томах

коляса

КОЛЯ́СА, и, ж., заст.

Коляска (у 1 знач.).

Їздять вони [пани] у таких колясах, що хитає, як у колисці (Марко Вовчок);

Козак соромився сідати в колясу. Він їхав поруч на своїм улюбленім коні і перекидався словами з паном генеральним суддею (Б. Лепкий);

Кінь, почувши воду, збентежено захропів, але Сахнович спинив його й зразу ж зіскочив з коляси (М. Івченко);

А ось він сам – в труській колясі Чи в торохтливім тарантасі (М. Бажан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коляса — коля́са іменник жіночого роду коляска — чотириколісний есорний екіпаж арх. Орфографічний словник української мови
  2. коляса — Повіз, екіпаж, коляска, фаетон, б. з. коч; КОЛЯСКА, (інваліда) візочок. Словник синонімів Караванського
  3. коляса — -и, ж., заст. Коляска (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. коляса — I. ЕКІПА́Ж (на ресорах з дверцятами та вікнами, іноді — з відкидним верхом), КОЛЯ́СКА, ВІЗО́К, ЧОРТОПХА́ЙКА розм., КОЛЯ́СА заст., ПОВІ́З (ПОВО́З) заст., БУ́ДКА діал. Словник синонімів української мови
  5. коляса — КОЛЯ́СА, и, ж., ааст. Коляска (у 1 знач.). Їздять вони [пани] у таких колясах, що хитав, як у колисці (Вовчок, І, 1955, 380); А ось він сам — в труській колясі Чи в торохтливім тарантасі (Бажан, Роки, 1957, 242). Словник української мови в 11 томах