левіт

ЛЕВІ́Т¹ див. леві́ти.

ЛЕВІ́Т², а, ч.

1. іст. Особливий клас священнослужителів у системі давньоєврейського культу.

Одяг цадика нагадував убрання стародавніх левітів, навіть на голові його красувалася рогата шапочка (М. Старицький);

Жидівське духовенство .. зорганізоване в окрему касту .. левітів, якої одиноким центром на весь край був храм у Єрусалимі (І. Франко);

– Ти в руїнах тепера, єдиний наш храм .. Всі пророки твої від тебе відреклись І левітів немає з тобою (Леся Українка);

Де зібралася купка людей, де зав'язалася яка-будь балачка, – дивись, уже левіт поблизу, стоїть, слухає, вв'язується в бесіду (Г. Хоткевич).

2. перен., заст. Співець.

В кайданах будеш, – віри твердо йми: Тебе, мого обраного левіта, Я виведу з заклятої тюрми, Щоб голос твій не згинув серед світа... (П. Грабовський).