лихолітній
ЛИХОЛІ́ТНІЙ, я, є.
Стос. до лихоліття.
Вірили ми свято, Вірили без міри: І любові-ласці, І бабиній казці. Та припала інша Пора лихолітня: Віру в нас убили (П. Грабовський);
В ті лихолітні роки тисячі й тисячі козацьких голів падали в ковилу та пирії, якими поросли українські поля (Ю. Мушкетик);
На усе воля Божа, полюбляла казати його матір. А де ж тут, у лихолітньому млині цьому, воля Його? (В. Дрозд);
Та велика мудрість, краса й ліричність, що їх закладено в пісні, не маліють, не затухають у ній ні в часи урочні, ні в лихолітні (з публіц. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лихолітній — лихолі́тній прикметник Орфографічний словник української мови
- лихолітній — -я, -є. Стос. до лихоліття. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лихолітній — ЛИХОЛІ́ТНІЙ, я, є. Стос. до лихоліття. Вірили ми свято, Вірили без міри: І любові-ласці І бабиній казці. Та припала інша Пора лихолітня: Віру в нас убили (Граб., І, 1959, 220). Словник української мови в 11 томах