лозина

ЛОЗИ́НА, и, ж.

1. Одна стеблина лози.

Замфір ходить поміж кущами, де тичку очеретяну поправить, де лист зайвий оскубе, де лозину підв'яже (М. Коцюбинський);

Вартові і їх начальники, що виступили слухати причинного, вмить обтемніли на лицях і схопились бити його лозинами (В. Барка);

Козаки зупинилися, Хрін виламав довгу лозину й шмагонув найближчого гада, але той тільки звинувся й, скрутившись у клубок, метнувся під ноги козакові (Ю. Мушкетик);

* Образно. Відразу щось розтяло хмару і мовчки нахваляється на когось огняною лозиною (С. Васильченко);

* У порівн. Струнка, як тополя, Гнучка, як лозина, Ростеш ти в коханні У батька дитина (Я. Щоголів);

На камені, по тім боці, зігнувшись, як лозина .. стояла мавка і викручувала мокру косу (І. Багряний);

Вигнавсь [Сашко], як добра лозина, хоча з лиця ще підліток (О. Гончар).

2. Те саме, що лоза́.

А калина з ялиною Та гнучкою лозиною, Мов дівчаточка із гаю Виходжаючи співають (Т. Шевченко);

Заходив [Славко] у лозину, що росла над потоком, продирався крізь ту лозину .. і за містком перелазив знов на дорогу (Л. Мартович);

Володько метнувся і зник у кущах лозини (У. Самчук);

Згадались солов'ї у рідному селі, що заливались цілими ночами в недалекій лозині над річкою (В. Гжицький).